"По-англійськи мені легше думати, коли йшлося про зовсім нові речі. Моя англійська мова є ширша", - каже 87-річний Богдан Гаврилишин. Він економічний аналітик зі світовим іменем, співзасновник Світового економічного форуму в Давосі, куди щороку з'їжджаються керівники промислових і фінансових компаній, правителі країн.

2011 Гаврилишин у Києві видав книгу спогадів "Залишаюсь українцем", але найвідоміша його праця - книжка "До ефективних суспільств: дороговкази у майбутнє", випущена 1980 року англійською мовою в Оксфорді. Згодом її перекладедено українською і ще десятьма мовами. Опановувати англійську українець взявся 21-річним, коли 1947 року переїхав з Німеччини до Канади. Там перші місяці працював лісорубом.
"Нас було 69 молодих українців, які опинилися в Канаді в лісі. Хотіли залишитися там, то треба було вчити мову. Я привіз зі собою німецько-англійський словник. Німецьку вивчив у час німецької окупації з 41 до 44 року", - там, у таборі для біженців, майбутній доктор економіки отримав середню освіту.
"З тим одиноким інструментом - словником - я почав давати лекції кожного вечора після роботи. Через 6 місяців уже знав англійську мову. Зараз нею володію краще, ніж люди, в яких то є материнська мова. Бо материнська мова залишає людину в рамках. У мене був клас британських студентів, яким я казав: "Я мудріший за вас. Але не тому, що я Гаврилишин, а тому що українець, і, на відміну від усіх вас, знаю ще українську мову". Бо мова - то є віддзеркалення певної психології. Коли знаєш кілька мов, то автоматично можеш розуміти, як те чи інше бачать різні люди. Всього в Канаді я прожив 12 років", - згадує уродженець Тернопілля. Тепер мешкає у Швейцарії, хоч залишився громадянином Канади.
Доктор Філософії-Економіки Женевського університету та почесний доктор права ще 5 університетів Богдан Гаврилишин свої книжки не пише, а начитує помічникам. Свого часу свідомо не брався опановувати комп'ютерне письмо. Від руки пише нерозбірливо:
"Пишу - як курка шкрябає, бо я малотерпеливий. Це теж одна з причин того, що я майже комп'ютерно-неграмотний. Коли комп'ютери прийшли, я ще був в університеті на політехніці (в Торонто - Gazeta.ua), 1952 рік. Це був дуже незручний процес, треба було друкувати картки IBM з тими дірками (перфокарти - Gazeta.ua). А я цікавився технологіями і розумів їх. Передбачав, що ця нова технологія буде швидко розвиватись - і я не хотів вчитися друкувати, бо то трата часу. Чекав, що дійде час, коли я буду говорити, а комп'ютер буде набирати то. Зараз це вже існує, понад 10 років. Тепер я чекаю, але не знаю, чи доживу, коли буде свого роду комунікація навіть через телепатію комп'ютерну. Зможуть декодувати думки", - говорить мислитель. Каже, що коли бракувало для вираження думки якогось слова, він дозволяв собі їх творити.
- Вислів "society order" пішов від мене в обіг. Це значить політична й економічна система. Та навіть "roudmaps to the future" ("дороговкази у майбутнє". - Gazeta.ua). Вперше з'явився той вислів, коли я видав книжку, 1980 року. Від того часу постійно його чую, аж мене нудить то слухати: дороговкази на те, дороговкази на це", - жартівливо розказує творець англійського слова.
Гаврилишин був позаштатним радником українських президентів. Каже, що різні мови слугують для різних цілей.
"Французькою можна дуже гарно говорити, а не так багато сказати. Я ніколи не кажу неправди, а часом є ситуації, де треба говорити, то для такого є саме мова французька. Тому вона була мовою дипломатії досить довго. Можна чудово говорити, не сказавши нічого. В англійській так не зможеш. Не знаю іншої мови, де ще таке можливо", - зізнається Гаврилишин.
Правник Богдан Гаврилишин вміє грати на гітарі, і найспівучішою мовою називає не українську.
"Найкраща мова для співу - гавайська. Італійська й українська теж на рівні. Ви знаєте англійську? Vowels and consonants - як то називається? Голосні і приголосні. Дякую. О, бачите, і тут чогось навчився. Гавайська має дуже багато голосних, і дуже мало приголосних. Навіть саме слово "Га-ва-я". На протилежному боці до неї - черська мова. Навіть польська. Звучить як ш-п-ш-п-ч-с-т - багато тих приголосних", - порівнює українець. Наголошує, що його внутрішній світ все одно користується рідною:
"Англійською мовою не відчуваю жодних переживань, не міг би плакати по-англійськи, не міг би особливо радіти. Все це я роблю по-українськи".

Коментарі