Щоб додивлялись до кінця – як тіктокер зробив популярними ролики про мову

Я захоплювався багатьма мовами. Зацікавлення англійською було пов'язане з творчістю поета Вістена Г'ю Одена. Я вивчив мову, щоб читати його твори. Серед українських авторів я виділяю андеграундних поетів початку XX століття Михайля Семенка та Богдана-Ігоря Антонича. Вони привертають увагу незвичним володінням слова та вмінням його подавати. Найкращий засіб розвитку і популяризації мови - через культуру. Цікава музика, кіно та література викликають захоплення мовою. Ми стаємо сильніші як нація.

Ідея робити відео про мову у мене виникла під час першого локдауну навесні минулого року. Я два місяці не займався творчою роботою. Давно хотів почати знімати якісь відео для інтернету. Подумав, що я можу робити корисного, оцінив свої вміння. Я професійний актор театру та кіно. Активно вивчав орфоепію - закони про літературну мову. Вирішив це поєднати, бо не знайшов схожих каналів на той момент. Переважно відео знімали філологи, які професійно і змістовно пояснювали глибинні мовні питання. Вирішив стати першим, хто б казав, як правильно говорити, а як ні. Створив формат, коли за 15 секунд можна пояснити 3 правила.

У TikTok набирає та утримує аудиторію той, хто робить цікавий контент. Відео, які додивляються до кінця. В інших соцмережах зараз майже все вирішують гроші. Наприклад, в Instagram неможливо набрати аудиторію. Там не працюють алгоритми, які випадково видають у стрічці цікаві відео. У кого більша аудиторія, тих і дивляться.

Вони спрямовані на розвиток літературної мови, постановку голосу, дикції і дихання. Веду у Instagram та Telegram. Людина заходить в інтернет і отримує можливість прокачати голос та мову. Я розсилаю завдання, працюю з учасниками індивідуально. Прослуховую, даю поради. Проводжу прямі ефіри та записую навчальні відео.

У нас достатньо YouTube-каналів з українською мовою на будь-яку тему. Мій сусід по квартирі Віталік Гордієнко веде канал "Загін кіноманів". Багато спілкується з колегами. По них бачу, що український YouTube займає хороші позиції і розвивається. Я переглядаю лише наших, і мені вистачає. Є відео на будь-яку тематику. Існує доволі давній стереотип, що український YouTube поступається російському. Він підтверджується у трендах YouTube. Насправді там перші місця займають переважно російські відео. Але це не тому, що у нас немає контенту. Це тому, що глядачі думають, що у нас немає контенту.

Серед моїх глядачів йде постійне змагання між Києвом та Львовом. На них припадає орієнтовно по 20 відсотків. Але ці цифри увесь час змінюються. Зараз до лідерів за переглядами долучається Одеса.

У театральному університеті під час пар ми говорили українською. Та за межами вузу хтось переходив на російську. На вулицях російської було досить багато, зараз її кількість зменшилась. Щодо людей на вулицях, то десь половина україномовні. Вже четвертий місяць живу у Львові. Тут люди здебільшого україномовні. Відчуваю, що російську поступово забуваю. Якось приїхала знайома з Харкова і була першою, з ким тут довелося говорити російською за цей час. Потім чув її від інших, але то одиничні випадки.

Так, відмінності існують. Перш за все у наголосах слів. У Львові продовжують користуватися запозиченнями з польської мови. Але це не критично. Діалекти мають право на існування. Вони сформувалась у регіонах через історичні зміни. Це результат органічного розвитку мови.

Не варто плутати із суржиком. Це зло. Виникає тоді, коли людина починає вживати іншомовні слова. І це пов'язано з незнанням мови. Найпоширеніший приклад - перемішування української та російської. Але дотримання однакових норм та суворе дотримання правил важливі лише для літературної мови. Вона основа для ділового спілкування. Іще засіб для порозуміння людей з різних куточків України. Цю цінність мають всі усвідомити.