Поняття "П'ята колона" породив поплічник Франко

 

- Мовний закон дає базу п'ятій московський колоні в Україні, – сказав у ефірі "5 каналу" колишній політв'язень Левко Лук'яненко, 83 роки. - Закон "Про засади державної мовної політики" спрямований на розкол Української держави. Наша нинішня влада під керівництвом Москви продовжує русифікацію країни. Немає сумнівів, що цей закон спрямований розколювати суспільство. Українська нація – постгеноцидна, постколоніальна. Росія 340 років мордувала Україну. І та п'ята колона, що існує в Україні під керівництвом Москви, продовжує русифікацію. Цей закон підводить законодавчу базу під антиукраїнську русифікаторську діяльність тої п'ятої московської колони".

Так називають прихованих прихильників ворога, "чужих серед своїх" – затесаних поміж власного народу шкідників, які або вже провадять підривну чи шпигунську діяльність, або ж готові по команді за це взятися. "П'ята колона" - це внутрішній ворог, який узгоджуючи дії зі своїм патроном, чинить шкоду устрою, в якому живе, – сіє паніку, шпигує, робить диверсії та саботаж.

Уперше поняття "п'ята ­колона" вжите під час громадянської війни в Іспанії, коли Мадрид підпирала армія генералісимуса Франсиско Франко. Під його керівництвом 1936 року військове командування країни збунтувалося проти комуністичного Народного фронту, що переміг на виборах до парламенту й уже сформував уряд. Поплічник Франко – генерал Еміліо Молі, наступаючи на іспанську столицю, заявив, що, крім ­чотирьох армійських колон, якими ­командує, він має ще п'яту - в самому ­Мадриді. У вирішальний момент вона вдарить із тилу.

Нобелівський лауреат Ернест ­Гемінґвей був тоді в Іспанії військовим кореспондентом. 1938 року, перебуваючи під артилерійським обстрілом у мадридському готелі "Флорида", американець написав п'єсу про іспанську розвідку. Назвав твір "П'ята колона".

Під час Другої світової "п'ятою колоною" в Європі почали називати нацистську агентуру в різних країнах, яку готували до захоплення Гітлером. Дуже поширеним цей ярлик став у Польщі та Чехословаччині, де німецькі національні меншини були особливо численні.

Власники російської компанії "НТВ" володіють акціями українського каналу "1+1", теле­канал "Інтер" створений за участю російського "ОРТ", "Новий канал" підконтрольний "Альфа-Груп", компанія "Лукойл" бере посильну участь в українському політичному житті за допомогою каналу СТБ. Власне українське телебачення переповнене російською продукцією. А на додаток до цього в Україні йде пряма трансляція російських телеканалів. Не краще й на ринку преси.

Білоруський президент Олександр Лукашенко час від часу "п'ятою колоною" називає місцевих опозиціонерів. Має на увазі, що вони діють за гроші західних – "капіталістичних" – фондів.

"П'ята колона в Україні: загроза державності" – у цій книжці, виданій 2006 року, її автор політик і науковець Іван Діяк пише: "Власники російської компанії "НТВ" володіють акціями українського каналу "1+1", теле­канал "Інтер" створений за участю російського "ОРТ", "­Новий канал" підконтрольний "Альфа-Груп", компанія "Лукойл" бере посильну участь в українському політичному житті за допомогою телеканалу СТБ. Власне українське телебачення переповнене російською продукцією. І на додаток до цього в багатьох регіонах України йде пряма трансляція російських телеканалів. Не краще на ринку друкованих засобів масової інформації".

"Ось вони сідають за свої комп'ютери, заходять у мережу, відкривають "підшефні" сайти й починають "спілкуватися". Мета "спілкування" – "­мочити" опонентів або ідею, яку ті ­сповідують, і навпаки – "розкручувати" того, на кого працюєш", – писав 2009-го у статті "Мочить хохлів в інтернеті – єсть така робота" тодішній головний редактор інформагенції УНІАН Олександр Харченко про проплачених інтернет-коментаторів, "тролів". Їхнє завдання – створювати громадську думку, потрібну замовнику.

Олександр Харченко ­додає: ­"Рівень літературної та політичної майстерності, ­звісно, різниться, але функція одна – "­мочити" "­хохлів", бандерівців, "Юща", а ­загально ­кажучи – Україну. Не так уже й важливо, де сидять ­"автори" – на ­Луб'янці, десь під Москвою, чи в російській глибинці. ­Байдуже і де саме вони отримують свій "­гонорар" – безпосередньо в "органах", у бухгалтерії ­фірми, що формально не має жодного відношення до них, чи в PR-агентствах, що працюють на підряді. Важливо лише, що це не поодинокі ідейні "ентузіасти", а націлені на конкретний результат люди, технічно й фінансово забезпечені, з чіткою системою організації праці".

×