Є чимало версій походження слова "халява". У давньогрецькій воно означало "повія". У перекладі з арабської, співзвучне слово, яке ось так пишеться - "?????" - означає ласощі.
Одна з найпоширеніших версій - що халява прийшла до нас від єврейського слова "калев". Євреї не повинні працювати в суботу, а корів в їхньому господарстві доїти таки треба було. Запрошували для цього гоїв. Ті приходили й доїли, а молоко - "калев" - забирали собі.
Можливо, слово халява було запозичене з польської - сholewa. Представники збіднілого польського дворянства часто "брали на халяву" - тобто, клали в чоботи дрібні подарунки, їжу або те, що можна було взяти безкоштовно - тобто "на халяву".
А може, ми зобов'язані звичному значенню слова "халява" не незаможній шляхті, а особливостям шевського ремесла. Розпірка халяв була елементарною, але затребуваною роботою.
У діалектах російської В'ятської губернії, халява означала рот, пащу. На Псковщині - млявий, кволий, позбавлений життя.
Є версія, що "халявою" називався міхур розплавленого скла на склодувній трубці, що при подальшому розрізанні перетворювався на лист. Роботу з його вироблення - "халявну" - вважали найпростішою, примітивною і неважкою у склодувній справі. Протилежна версія, навпаки, стверджує, що робота була дуже важкою. Тому що дули ротом, і треба було мати міцні легені. Тому склодува перед процесом частували - наливали безкоштовно. Так з'явився вираз "випити на халяву".
Коли древній селянин наймався на сезонну роботу, роботодавець повинен був не тільки заплатити йому грішми, а й дати тканину на одяг і шкіру для взуття. Мірку для шкіри знімали по ступні. А скільки працівник отримував на халяву (буквально на халяву чобіт), залежало тільки від щедрості роботодавця.
Халява - малярська кисть на дуже довгій ручці, якою малярі білили стелі.
Халявою в давнину називали службу поза церковним приходом, гроші від якої йшли батюшці в кишеню.
Емоційне ставлення до поняття "халява" - від нейтрального до стійко негативного. Нині ж за халявою остаточно закріпилося значення дармівщини, а ставлення до халяви найчастіше залежить від того, по який бік барикад вона розташована. З одного боку, отримати щось на дурняк - суцільне задоволення. А з другого - халявник рано чи пізно викликає роздратування оточуючих: чому йому дістається задарма те, за що інші повинні платити?
Халявники бувають кількох типів:
"Професійні халявники", для них жага до дармівщини - це і професія, і спосіб життя. Більшість їх часу підпорядкована пристрасті до халяви. Вони зазвичай ніде не працюють,ходять на презентації та прес-покази, харчуються на фуршетах або по гостях.
Халява як особливість сприйняття, коли людина зовні цілком забезпечена, має інші джерела доходів, а відчуває до дармівщини побожну пристрасть.
Люди дивляться на світ із двох позицій - надлишку і нестачі. У першому випадку їхнє ставлення до всього, що трапляється в житті, можна описати фразою: "Із чого б мені вибрати?", А в другому - "Чогось мені страшенно бракує". І неважливо про що йдеться - речі, стосунки чи напрямки власного розвитку.
Так ось, халявники - це люди, які дивиться на все винятково з позиції: чого ж їм доля недодала?
- життєвих сил. Халява дає можливість меншими зусиллями досягти вищого результату, задовольнити більше потреб, не віддаючи нічого взамін. Це допомагає економити власні душевні й фізичні сили і означає підсвідоме розуміння халявника, що йому бракує ресурсів. Такі частенько люблять вести облік - чого вони досягли і що вигадали, розжившись тим чи іншим на дурняк.
- справедливості. Халявнику цього типу недостатньо дріб'язку. Він підводить під свої дії ідеологічну базу. Це можуть бути і переконання, і світогляд і будь-що. Але будь-які різновиди його ідеології можна звести до однієї фрази: "подивіться, вони всі нас дурять - чому ми повинні їм платити?" У таких халявників справді загострене почуття соціальної справедливості. Але задовольняти свій потяг до справедливості вони воліють інфантильними і дріб'язковими способами. Погано працює транспорт? Їздитиму "зайцем". В кафе деруть гроші за вчорашній борщ? То прихопи з того кафе сільничку. В підсумку - "справедливий халявщик" зганяє дрібну злість на своїх кривдниках, зовсім не аналізуючи, чи можна виправити ту несправедливість, від якої його корчить.
- власної винятковості. До цього типу належать невизнані генії та прихильники богемного способу життя у найгіршому його розумінні. Вони роками збираються здати батьківську квартиру й поїхати в навколосвітню подорож. Залишилося тільки кудись із квартири подіти батьків. Ці люди твердо впевнені у своєму майбутньому успіху . Але є одна проблема: їх сьогодення не містить навіть натяків на визнання. Тобто, світ вкотре їм недодав.
2 
1
Коментарі
12