Субота, 07 грудня 2013 09:45
Северин Наливайко
Северин Наливайко
Северин Наливайко

Мудрість народна

Іде мій друг із двома дівчатами на Майдан. Перед тим надивилися на заворушення, тож дорогою вирішують, що з голими руками – несолідно. Виламують на вулиці ніжки у викинутого стільця і кладуть у наплічник. Але щоби почуватися впевненіше, зазирають у будку прийому вторсировини:

– У вас арматури нема?

– А вам навіщо? На Майдан?

– Так.

– То он, під стіною. Вибирайте.

Лазять, перебирають. Те задовге, те – кострубате.

– Довгі? Я вам зараз наріжу, – каже господар будки і пускає в хід болгарку.

Домовилися, що коли раптом знадобляться вибухові коктейлі, то ще по пляшки прийдуть.

Того ж дня інший друг дзвонить додому, на Схід. На Майдані, каже, був.

– За скільки?

– Просто так.

– Ти що, дурний? Та ж по 200 гривень за день платять! У нас теж набирали.

Утретє глас народу на цю тему чую, їдучи трамваєм на роботу. Бабуся навчає, а її ровесники на навколишніх стільцях – слухають: гроші треба брати в усіх, а підтримувати – кого собі знаєш.

Із таким підходом, мабуть, система приречена.

Добрим месником бути непросто. Не всім щастить так часто експропріювати вищий клас, як Довбушу, Кармалюку і Робін Гуду. Кажуть, будь-яким партизанам – хай їх чисельність і не дотягує до масштабів УПА – тяжко виживати без допомоги населення.

Свідченням народної підтримки Майданів є й те, що тільки-но якийсь український бунт перетворюється на революцію, тут-таки виростає її невід'ємна складова – кухня. Так протрималася вся помаранчева, так і зараз. Знесла влада точку на Майдані, то народ осів на Михайлівській площі. І вже туди кияни стягують "підкріплення": консерви, печиво, варення. Це не дає права казати, що відбувається революція голодних. І... чи не тому вона в нас щоразу мирна?

Зараз ви читаєте новину «Мудрість народна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода