Пізній час. Місія – купити помідори. Прямую в цілодобовий супермаркет АТБ. Переоблік. Їду до "Сільпо", що неподалік. Закрився о 22:00. Пригадую ще один нічний маркет, але знаходжу зачинені двері. Врешті натрапляю на "Фору" – вона працює.
Традиційно в торбину кладу 12 помідорів. Як виняток – ще й маленький, 13-й. Гарно на мене дивився. "Треба руйнувати забобон про нещасливе число", – кажу подумки.
Бум-бум-бум – покотилися всі підлогою. Порвався кульок. Збираю в інший. Дочікуюся своєї черги для розрахунку. На місці касира – охоронець. Подаю зарплатну картку. Напружені 4 секунди. "Операція відхилена. Недостатньо коштів", – напис на терміналі. Готівки не маю. Прошу пробачення, викладаю з рюкзака набране.
На виході мене наздоганяють слова:
– Скільки вам не вистачає?
Повертаюся. Хлопець із дівчиною з черги сплачують 90 гривень за мої покупки. Касир заново пробиває артикул за артикулом.
Записую номер телефону своїх рятівників, щоб завтра повернути гроші. Додому приходжу з помідорами. Місія здійснена. Число "13" виявилося щасливе.
– З грошима всякий дурень може. А ти купи без грошей! – починаю хвалитися.
Виймаю куплене з наплічника й несу на кухню. 13 помідорів знову розбігаються з пакета по підлозі.
3 
1
Коментарі
2