Віри, Надії, Любові та їх матері Софії 2024: що мають знати жінки та чоловіки про цей день

17 вересня за новим церковним календарем ПЦУ віряни відзначають День Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії.

Раніше це свято вшановували 30 вересня.

Історія свята

За біблійною легендою, Софія назвала своїх дітей на честь трьох головних християнських чеснот.

Коли імператор Адріан дізнався, що родина сповідує християнство, він всіляко намагався змусити їх відректися від віри.

Дітям була лише дев'ять, 10 і 12 років, але вони вже без страху відстоювали свою віру перед ним, відмовляючись поклонятися ідолам.

Віру, Надію та Любов піддали тортурам та жорстоко вбили. Софія поховала дівчаток і три дні провела на їхній могилі. Після цього вона померла сама.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День ангела за новим церковним календарем: перелік дат найпоширеніших імен

Сьогодні за молитвами Святих матері та її трьох доньок здійснюються чудесні зцілення, люди отримують допомогу у скруті та безвиході. Бо четверо великомучениць несли світові любов, яка є головною сутністю Бога.

Минуло 18 століть і ім'я Софія (що грецькою означає "мудрість") так і залишилося без перекладу, а ось імена її дочок у слов'ян звучать у перекладі. Але вони прекрасні будь-якою мовою: Пістіс (Віра), Елпіс (Надія) і Агапе (Любов).

У ХVІІІ ст. мощі святих мучениць та їхньої матері були перенесені з Риму до Ельзасу, де вони спочивають й досі.

Традиції та символи свята

В народній традиції цей день вважається всесвітніми жіночими іменинами. Через це жінки у цей день не починали важливої роботи. Всі ці роботи за традицією мали виконувати чоловіки.

Віра допомагає концентруватися на головному в часи болю і труднощів. Наді тримає нас у житті в найтемніші часи.

Зрештою всі чотири чесноти, які стали іменами мучениць-жінок, сходяться до однієї найбільшої - любові."Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає, хоч i пророцтва скінчаться, i мови замовкнуть, і знання зникне" (1 Кор., 13, 4−8).

×