В Україні почали практикувати винний туризм. Незвична послуга з'явилася у селі Веселе на Херсонщині. Тут на старовинному шато, яке збереглося ще з часів графа Трубецького, пропонують власноруч виготовляти вино.
"До сезону збору врожаю з'явиться готель у колишніх приміщеннях винного заводу. Восени будемо з гостями збирати та переробляти виноград. В спеціальних міні-виноробнях з маленьким пресом вони зможуть робити своє вино. Самі приїхали, зібрали, переробили і розлили. Зберігати будемо його в погребах, де для вина відповідні температура та умови. Може, у когось вистачить терпіння зберегти і до марочного", - розповіла голова правління шато "Князя Трубецького" Тетяна Єрмолова.
На виноробні вже закінчили глобальну реконструкцію графського шато. Приміщення заводу облаштували так само, яким воно було у дореволюційні часи.
"Таким самим, як його будував наш дорогий граф. Він помер 4 жовтня 1911 року. Петра Миколайовича вбив племінник. Син сестри Марії Миколаївни Володимир Крісті. Петро Миколайович, розповідають, вирішив розважитися з його дружиною красунею-блондинкою Марією. Вони вирушили покататися на автомобілі. Приїхали на вокзал і влаштувалися в особистому вагоні князя", - розповіла начальник лабораторії марочних вин виноробні Ольга Кірсанова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одне з найдорожчих вин світу ховають у підвалах виноробні графа Трубецького
"Перед самим поверненням провідника, якого посилали за кавою і коньяком, у вагон увірвався розлючений чоловік. Не кажучи ні слова, вийняв браунінг. Петро Трубецькой не дожив до свого 53-го дня народження, святкування якого планувалося на наступний день", - додала Кірсанова. Вона пройшла тут трудовий шлях від технолога до керівника.
За її словами, привид вбитого графа часто з'являється на заводі.
"Коли я прийшла на завод, працювала технологом підвалу. Один раз закривала його. Зміна закінчувалася, робітники пішли переодягатися. Я ставила пломби, як чую по підвалу важкі кроки. Вже подумала, що хтось вдень випив, між бочками заснув. От і оклигав до кінця робочого дня. Я кричу своїм працівникам, щоб поверталися, бо тут хтось є! А вони мені відказують, щоб заспокоїлась. Просто мене ще не встигли попередили, що тут є привид", - зазначила Кірсанова.
"І потім часто чула кроки, дихання. Як знімали штукатурку з льохів, один працівників бачив тінь, яка чітко вимальовувалася на стіні. Він подумав, що його хотіли налякати, й різко повернувся. А там нікого. Я вперше бачила людину, у якої волосся дибки стояли. Бо він одразу до мене побіг. Я його заспокоїла, що це — наш Петро Миколайович. Адже душі насильно убієнних відвідують дорогі їм місця. За цим, коли на мене нападала туга, я йшла до Петра Миколайовича за порадою. Якщо щось поруч трісне, клацне, значить схвалював. Тиша - ні. Мене ніколи не підводили поради Трубецького", - зауважила винороб.
7 
1
Коментарі
1