У хронічних оптимістів кора лобових часток мозку не сприймає і не аналізує інформацію, якщо та не відповідає завищеним очікуванням.
Деяким людям властивий підвищений оптимізм. Нав'язливий оптимізм змушує часом ігнорувати очевидні речі, а невиправдане позитивне ставлення може призвести до такої катастрофи, коли ніякий оптимізм уже не допоможе. Дослідники з Лондонського університетського коледжу (Велика Британія) спробували визначити нейрофізіологічні основи такої "позитивної неадекватності".
Дев'ятнадцятьом добровольцям показували різні "неприємності" (всього 80), від викрадення машини до хвороби синдрому Паркінсона, після чого просили оцінити ймовірність такого розвитку подій для них самих. Потім піддослідним повідомляли реальну статистику по кожному випадку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учені дійшли висновку, що життєрадісність залежить від гену "оптимізму"
Увесь цей час активність мозку опитуваних фіксувалась за допомогою фМРТ. Після сканування учасників просили ще раз оцінити для себе ймовірність тієї чи іншої події та пройти тест, що дозволяє визначити рівень оптимізму.
Як пишуть автори в журналі Nature Neuroscience, люди були більш схильні переглядати оцінки, що стосувались їх, лише тоді, коли реальні шанси були кращими, ніж очікувані. Наприклад, якщо об'єктивна статистика по раку була 30%, а для себе така ймовірність була визначена в 40%, то вдруге людина охоче знижувала свій показник до 32%. Якщо ж первісна оцінка була нижчою за об'єктивну, ніхто із закоренілих оптимістів виправляти свій прогноз не поспішав, вважаючи за краще ігнорувати неприємні дані.
Можна сказати, хоча і з деякою натяжкою, що хронічний оптимізм є видом неврологічного розладу - дисфункцією лобних частин кори мозку.
3 
1
Коментарі