Єгер із села Орлик Кобеляцького району Полтавщини 56-річний Микола Богомаз розводить вовкособів.
— Понад 25 років схрещую вовка й лайку. Їх потомство — ідеальні мисливці. Мають вовчий слух, нюх та зір. Запросто полюють дикого кабана, — говорить Микола Богомаз. — Вовкособів легко дресирувати. Сильніші, зліші й хитріші за собаку. Якось вирішив перевірити витривалість. Поїхав на полювання велосипедом, кілометрів за 20. Вовкопес біг метрів за 300 попереду. По лісі скакав. Коли назад верталися, так само попереду летів. Лайка такого не витримає, впаде посеред дороги.
Поведінка залежить від виховання. У неволі вовкопес у п'ятому-шостому коліні має повадки домашнього пса. Відданий господарю.
— Як здобич завалить, тільки мене підпускає. На іншу людину кидається, хіба почнуть його бити, — додає. — Я підводив одного вовкособа до курей. Сказав, що чіпати птицю не можна. Він ночував у курнику, птицю не чіпав. А на полюванні шматує дичину. Прості собаки гібрида не люблять. Гарчать, шкіряться до нього. Було, шість дворняг на мого вовкособа напали. Він їх розкидав, як лантухи.
Найбільше вовкособів у природі водиться на півночі Криму. Вовки схрещуються із собаками, тільки коли не можуть знайти пару з вовків. Партнерами стають бездомні пси, які забігли в ліси, розповідає доцент Полтавського педуніверситету 58-річний Микола Слюсар:
— За інших умов собака для них — котлета, улюблене лакомство. Вовкособаки в'яжуться між собою, вовками та собаками. Розмножуються раз на рік, у квітні-травні. Молодняк починає полювати в п'ять місяців. У дев'ять місяців виростає до розмірів дорослого пса.
Найчастіше народжуються чорними або рудими, однієї масті. У вовка хутро трьох кольорів. Вуха вовкособа стоять, хвіст прямий, як у вовка. Паща коротша й ширша. Ростом трохи нижчі за вовка. Живуть до 14 років.
— На волі вовкособи приєднуються до вовчих зграй, — розповідає 56-річний Костянтин Боровик з обласної організації мисливців та рибалок Полтавщини. — Коли шукають здобич, ідуть одне за одним слід у слід, як вовки. Не розбереш, скільки їх. Як зачують дичину, розходяться. Один заганяє, решта заходить з боків, перерізають дорогу й убивають.
М'ясо рвуть шматками та ковтають. Вовкособ полює і ховрахів, і диких кабанів. Забігає до сіл. Хапає поросят, кіз та овець.
— Людини не боїться. З голодухи може напасти, — продовжує мисливець. — Коли на вовків робимо облаву, місцевість оточуємо червоними прапорцями на мотузках 40 сантиметрів над землею. Вовки їх бояться, не йдуть у той бік. А вовкособи йдуть напролом. Вони прожерливі, гірші за браконьєрів. Щоб попередити їх розмноження, щороку майже повністю відстрілюємо поголів'я вовків та бродячих собак.
3 
1
Коментарі