— Маю двох дітей. Кожні два-три дні потрібно прати їхній одяг. У орендованій квартирі сушили речі на балконі. Взимку і восени вони довго сохнули. Досушували в кімнаті й на батареях. Коли переїхали у власне житло, купили сушильний автомат, — розповідає 30-річна Тетяна Роскас із Хмельницького.

Менш як рік користується сушильною машиною "Зануссі". Придбала її за 8 тис. грн.

— Випраний одяг заван­тажую у барабан сушилки. Заповнюю неповністю. Інакше білизна буде вогка і пом'ята, бо лишається мало місця циркуляції гарячого повітря. Одяг сушу залежно від типу тканини, обираю для цього необхідну програму. Речі після сушки одразу складаю до шафи. Процес триває менш як півгодини.

Сушильні машини коштують від 5 тис. грн. Вартість залежить від економічності пристрою, функцій і виробника. Дешевша техніка марок "Електролюкс", "Ґореньє", "Канді". Сушилки "Бош", "Індезіт", "Сіменс" коштують понад 12 тис. грн.

— Машину обирають залежно від потреб і приміщення, де її використовують. За розмірами вона така ж, як пралка. Щоб зекономити місце, найчастіше техніку встановлюють над пральною машиною за допомогою спеціальних кріплень. Якщо дозволяє площа приміщення — поряд, — говорить продавець-консультант із магазину побутової техніки 31-річний Артем Романов. — Повногабаритні машини сушать майже 7 кілограмів білизни. Компактні — 3–4 кілограми.

Пристрої мають горизонтальне завантаження. Речі в сушилку кладуть через кругле віконце чи квадратні дверцята.

— Барабан у сушарках може обертатися безупинно чи реверсивно. Перший мотор — довговічніший. Проте, коли барабан із реверсом, менше мнеться білизна, — каже Романов. — При виборі машини керуються її економічністю. Це залежить від класу енергоспоживання. Найбільше витрачають енергії пристрої А-класу, найменше — А+++-класу. Важливо звернути увагу на потужність. Від неї залежить швидкість роботи машини. Оптимальна — 2 тисячі ват. Кількістю оборотів керуватися не варто. Для сушки білизни необхідно від 50 до 100 оборотів на хвилину.

Машинки для сушки є вентиля­ційні та конденсаційні. Перші виділяють вологу назовні через шланг у каналізацію чи вентиляцію. Пристрої конденсаційного типу залишають вологу всередині. Вона потрапляє у спеціальний контейнер. Після сушки його дістають і воду зливають.

— Усі апарати мають ворсовий фільтр. Він накопичує шерсть тварин, пил, волокна, ворсинки. Фільтр потрібно чистити раз на півтора року. А раз на два — його варто міняти.

Сучасні моделі не оснащують механічним керуванням. Для управління використовують сенсорні панелі чи елек­тронні кнопки.

— Є два типи сушки: за виставленим часом або ступенем вологості. Якщо самостійно виставляти час, білизну можна пересушити чи недосушити. Сушіння за ступенем вологості має режим "під праску" і "в шафу". Спеціальні датчики фіксують вологість повітря всередині. У першому випадку білизна трохи недосушена і оптимальна для прасування. У другому — речі повністю сухі, — говорить Артем Романов. — "Прискорена сушка" підійде для джинсів і трикотажу. Для тонких і делікатних тканин призначена "щадна сушка". Якщо обрати функцію "антим'яття", одяг після сушіння непотрібно прасувати. Програма "типу одягу" дозволяє окремо висушити джинси, сорочки, пухові куртки, постіль.

У дорожчій техніці є цикли сушіння взуття і м'яких іграшок. Режим "провітрювання одягу" очистить речі від пилу, неприємних запахів, шерсті тварин. Більшість моделей оснащують функцією "захист від дітей", що блокує двері й панель управління. Є сушилки з таймером. Їх можна запрограмувати на нічний час.

×