2 жовтня столичний Голосіївський райсуд оголосив вирок киянам 47-річному Дмитрові та його сину 19-річному Сергієві Павліченкам. Вони 21 березня торік убили суддю Шевченківського райсуду 42-річного Сергія Зубкова. За це батько дістав довічне ув'язнення, син буде за ґратами 13 років.
Дмитра та Сергія Павліченків заводять до зали райсуду опівдні. Батько у чорному піджаку й штанях, син — у чорному светрі з капюшоном і джинсах. Обидва тримають руки за спиною. До клітки підходить Наталія Павліченко, дружина Дмитра.
— Все будет хорошо, у них ничего нет, — підтримує чоловіка й сина.
Суддя Галина Бондаренко читає вирок 1,5 год. Останні 20 хв. говорить тихо, з паузами. Павліченки стоять. У приміщенні тиша.
— Суд постановив призначити Дмитру Павліченку покарання у вигляді довічного позбавлення волі, — зачитує суддя. Підсудний всміхається, підходить ближче до ґрат клітки. Дружині на очі набігають сльози, вона схлипує. Коли зачитують вирок Сергієві, всміхаються обидва. Дмитро підморгує Наталії, та в нього на обличчі розпач. Жінка блідне, тримається правою рукою за стіл.
Сергій Зубков 10 років працював у Шевченківському райсуді столиці. Розглядав справи скандальних забудов у центрі міста. За його присудом демонтували мансарду й балкон у квартирі Павліченків на вул. Богдана Хмельницького. Родину виселили, а помешкання передали приватній фірмі.
Зубкова вбили у його будинку на вул Голосіївській, 13. Близько шостої вечора він повертався з роботи. У ліфті на нього напали двоє чоловіків у масках, тричі вдарили ножем, двічі вистрелили. Тіло посадили в інвалідний візок і хотіли вивезти ліфтом. Убивць помітили, тому ті втекли. Труп покинули на сходах.
Павліченків арештували на третій день. Три місяці проводили психіатричну експертизу, обох визнали здоровими. Слідство тривало вісім місяців. "Мене цілими днями водили по кабінетах, свідки мене не впізнали. Один високопоставлений міліціонер запропонував узяти на себе злочин в обмін на те, що сім'ю не чіпатимуть. Мені дадуть 10 років, а через п'ять звільнять. У разі ж відмови мені світить довічне, старшого сина і дружину посадять як співучасників", — писав Дмитро зі слідчого ізолятора.
О 13.35 дружина і адвокат Павліченків виходять. Поспілкуватися із засудженими їм дозволили 5 хв. Купують в автоматі каву та сідають на кам'яну огорожу суду. Адвокат закурює.
— Наконец закончилось. Я уверена, они этого не делали, но судьи у нас продажные, — адвокат Валентина Шевченко видихає дим. У неї трусяться руки. — Суд перекрутив більшість доказів. Свідки так і не впізнали їх. Спершу четверо очевидців упізнали, а потім кажуть, що це не ті люди. Експерт, котрий начебто працював на місці вбивства, говорить, що не досліджував місце злочину, але протокол підписав. Ми готуємо апеляцію.
Близько 30 фанатів футбольного клубу "Динамо" прийшли підтримати Сергія Павліченка.
Батька та сина виводять о 15.00. Саджають в автозак. Фани починають скандувати: "Свободу семье Павличенко", "Один за всех и все за одного". Міліціонери не дають їм прорватися до тюремної машини.
— Це брєд, а не суд. Судді навіть розібратися не хотіли. Дмитро — нормальний батько, і якби він і пішов убивати когось, то точно не взяв би сина. Це ж підстава. Павліченки боролися за хату, їм убивати не було резону. Мєнти просто знайшли в листі, якого писав Дмитро, мотив. Справжніх убивць шукати не хотіли, — каже 25-річний Віктор, друг Сергія Павліченка.
2 
1
Коментарі
64