Минулого понеділка з Хмельницької обласної лікарні виписали 38-річного учителя Леоніда Васильця. Він лікувався два тижні. Його побили випускники.
— Пацієнт поступив до нас у важкому стані, — згадує щелепно-лицьовий хірург Андрій Овчарук. — У нього були переломи правої виличної кістки, кісток носу та злам верхньої щелепи. Нині його стан задовільний.
Леонід Василець — учитель музики, співів і праці Хмельницької школи N25. Наприкінці травня із колегою повіз групу дітей у туристичний похід до Карпат. 30 травня зупинилися у Вижницькому національному парку в райцентрі Вижниця Буковини. Там можна винайняти будинки.
— Щороку туди їздимо, — розповідає Василець. Через накладену шину йому важко говорити. — Тоді з нами поїхало 22 дітей. Це учні сьомого–восьмого–дев"ятого–десятого класів. Поселилися в доміках. Поряд на галявині святкували останній дзвоник випускники з Вижниці.
Під вечір із табору місцевих хмельничани почули крики.
— За вечір їм тричі горілку привозили, — каже 42-річний учитель географії Володимир Грома. Він теж був у поході. — Спочатку джип переїхав річку. Потім ще дві машини приїхали. Усього три ящики горілки, хоч вони й до того мали. Вони напилися і кілька разів починали битися між собою.
Одна з місцевих сп"янілих дівчат впала в калюжу. Її приятелі не звернули уваги. Леонід Василець завів дівчину в будинок випускників.
— Тут прибігає один із наших, — каже Леонід Василець. — Наших б"ють, кричить. Підхожу, а на ганку нашого доміка випускники кричать. Агресивні, очі злі. Намагався поговорити, але на мене посипалися удари.
— Як побачив, що Льоню б"ють, то кинувся на допомогу, — каже Володимир Грома. — Мене притисли до стіни. Льоню збили з ніг. Він намагався підвестися, потім втратив свідомість, лежав і не захищався. Вони товкли його ногами по голові. Думав, забили насмерть.
Василець отямився від крику: "Ми його вбили. Давайте викинемо тіло в річку".
— Хтось намагався намацати в мене пульс, стали робити штучне дихання, — каже учитель. — Так давили на груди, що чуть ребра не проломили. Я піднявся. Усе було як у тумані. Кажу до них: "Тюрма по вам плаче". А вони: "То він нас в тюрму посадить. Давай його доб"ємо, а тіло в річку скинемо". Наші викликали міліцію. Ті приїхали через два часа.
Викладачів відвезли до райвідділу. Вони кажуть, що міліціонери не опитували місцевих.
Викликали міліцію. Ті приїхали через два часа
— Один із тих, що мене бив, підходить і каже: "Чувак, та що ти. Давай вип"ємо по 100 грамів". А міліція їм нічого. У райвідділку один із міліціонерів каже: "Не пиши заяву. Вони тільки школу закінчили, нащо життя калічити", — переповідає Василець.
Володимир Грома повідомив директора школи, що діти залишилися без старших.
— Подзвонили мені близько другої ночі, — каже директор Хмельницької школи N25 Іван Душкевич. — Я зразу в міліцію. Думаю, а що як вони дітей начнуть бити. Наші правоохоронці зв"язалися з вижницькими.
Один із школярів зателефонував батькові до Хмельницького. Чоловік на власному автомобілі забрав свого сина, а заодно і Леоніда Васильця.
— Я цілу дорогу спав, — каже Леонід. — Коли вийшов із машини, то ледь не впав під під"їздом. Жінка мене побачила і впала в обморок. Того ж дня ліг у лікарню, здав кров на алкоголь. У мене навіть залишків спиртного не виявили.
Вижницькі правоохоронці відмовили в порушенні кримінальної справи. Леонід Василець звернувся до хмельницької міліції.
— Ми зібрали матеріали справи і направили до райпрокуратури, — каже слідчий Вижницького райвідділу міліції Руслан Зваричевський, 26 років. — На підставі зібраних свідчень прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи. Місцеві кажуть, що викладачі напилися, побилися між собою, а потом зачали приставати до вижницьких дівчат. Вони їх захищали.
Хмельничани мають власну версію.
— Вижницькі празднували випуск, напилися, — каже 13-річний Дмитро Тернавський. — Наш водітель зробив їм зауваження, так вони його вдарили. Викладачі хотіли щось розібратися — місцеві почали бити і їх.
Після пригоди Хмельницьке міське управління освіти заборонило поїздки школярів до Карпат.
2 
1
Коментарі
3