У місті Охтирка на Сумщині 12 березня відновили зруйнований "свободівцями" пам'ятник Леніну. В Бориславі Львівської області міліція, за вказівкою начальства, цілодобово патрулює монументи провіднику ОУН Степанові Бандері та героям УПА. А в центрі столиці на бульв. Шевченка комуністи четвертий рік охороняють гранітного Ілліча — після того, як йому відбили ніс, вухо та ліву руку.
— Я презираю коммунистов, — каже 47-річний Петро Іванович біля пам'ятника Леніну навпроти Бессарабської площі в Києві. — Это то же самое, что "Свобода". Не нравится мне такая политика. Только флаги и лозунги, — спльовує крізь зуби. Одягнутий у сірі камуфляжні куртку та штани. На плечі нашивка "Охорона порядку". На голові — чорна шапка. Його напарник 27-річний Василь убраний так само.
2 год. охоронці ходять довкола пам'ятника, курять та п'ють чай із паперових стаканчиків. Біля постаменту кучугури снігу, в них жовтіють недокурки. На східцях лежить зів'ялий букет фіолетових тюльпанів. Ліворуч — червоний намет Компартії із написом "Ленінський комсомол". До нього прикріплені два прапори з партійною символікою. Намет закритий. Крізь щілину видно три дерев'яні стільці, мітлу, совок та відро зі сміттям.
У кінці червня 2009-го координатор Комітету визволення політв'язнів Микола Коханівський з трьома товаришами кувалдою розбив пам'ятник Леніну. Комуністи його відремонтували. Відтоді чергують тут щодня.
— Мы Ленина не сторожим, зачем это, — відмахується охоронець Василь. — Убежит он, что ли?
Усміхається краєчком губ та скоса дивиться на товариша. Той підхоплює:
— Здесь только что были коммунисты, но ушли. А мы на парковке работаем. Покурить отошли.
Протягом наступної години вони тупцюють біля пам'ятника. Близько 19.00 до них підходить іще один у такій же формі. Тиснуть руки. Петро Іванович та Василь ідуть геть. Новачок обходить територію довкола Леніна.
— Да охранники это, тупому понятно, — сміється продавщиця годинників у магазині навпроти 30-річна Марина. — Уже полгода коммуняки сами здесь не стоят. Не хочет мерзнуть пролетариат. Мне как-то мальчик рассказывал — 200 рублей за день дают. По ночам не стоят. Приходят в десять утра, в восемь вечера уже и след простыл. Не пойму, зачем памятник разбивать? Красивый ведь. А Ленин, Шевченко — какая разница?
— Эй, ты че, Ленина не трожь! — кричить чоловік у брудній зеленій куртці та старих джинсах. Він лежить на картонних коробках біля входу в підземний перехід. — Если придут эти нацики-выродки, сам встану защищать Ильича.
Перехожі сміються. Чоловік повертається на інший бік і заплющує очі.
— Не бачу нічого поганого в тому, що в країні так багато пам'ятників, — говорить киянка 67-річна Лідія Олексенко. — У Львові Бандері стоять, в Охтирці — Леніну. Хто кого поважає, тому і пам'ятники ставить. Ну що це за нахабство — прийти і звалити?
Раніше викладала історію комуністичної партії.
Двоє дівчат у пуховиках зупиняються біля монумента. Довго вдивляються у кам'яне обличчя.
— Я б його сама, своїми руками, — каже одна з них, із чорною косою до пояса. Показує, наче скручує комусь голову. — Він українців убивав, а вони йому — тюльпани й охрану. Справедливо, нічого не скажеш. Молодець Мірошниченко, тре було того охтирського Леніна — кувалдою. Як почула, що "Свобода" зруйнувала пам'ятник в Охтирці, а потім ще й приїхали не давать відбудувати, думаю, піду запишуся в партію.
— Что ж вы такие нетерпимые, детки? — питає літня жінка у сірому плащі.
Дівчина ставить руки в боки:
— Ви у себе в дворі пам'ятник чорту поставили б? — голосно питає.
Жінка хреститься і швидко йде геть.
— Наши специально нанятые охранники стоят возле Ленина круглосуточно, — запевняє чоловік у Київському обкомі Компартії. Називатися відмовляється. — Пока фашизм в Украине процветает, надо охранять. Есть экстремисты, которые идут факельными шествиями, провозглашают "Україна для українців". Абсурд какой-то. Они — стервятники. Партийные организации везде памятники охраняют. Делают это абсолютно бесплатно. У них есть план действий: если нападут фашисты — возьмут дрель и по голове дадут. Сразу пойдет оповещение и будут вызывать подмогу.
3 
1
Коментарі
3