— Проблеми на рівному місці напали. Аби знав, як усе обернеться — най би хто хотів, той і доглядав діда, — говорить 47-річний Володимир Драчук із селища Тростянець на Вінниччині.
Проти нього в середині травня відкрили кримінальне провадження. Підозрюють, що підробив підпис покійного сусіда 80-річного Анатолія Червонецького і привласнив його будинок.
Володимир Драчук — підприємець. Із дружиною Ларисою, 47 років, виховують чотирьох дітей. Двоповерховий дім поряд із будинком Червонецького звели 2007-го. Анатолій Семенович був самотній, дружини та дітей не мав. Коли захворів, Драчуки доглядали чоловіка до смерті. За це переписав свій будинок на Ларису в січні цього року.
— Дядько Толя торік у червні впав із черешні. Йому стало важко ходити. До осені взагалі не міг звестися на ноги. Попросив, аби повезли його на обстеження, — розповідає Драчук. — В Анатолія Семеновича медики виявили рак простати, прописали ліки й відправили додому. Невдовзі перестав уставати з ліжка, справляв нужду під себе. Від немічності зробився вредний. Я найняв доглядальницю. Лише годувала його. Памперси міняли разом. Жодного разу ні про заповіт, ні про гроші в нього не питав.
Перед смертю Анатолій Червонецький попросив Володимира привезти до нього нотаріуса. Їх у Тростянці є три. Двоє відмовилися через зайнятість, третій був у від'їзді. Тому Володимир привіз секретаря сільської ради із сусідньої Летківки.
— Залишив їх самих у хаті. Не чув і не знав, про що вони говорили. Пізніше секретар сказала, що дід Толя переписав хату на мою дружину, — продовжує. — 30 січня діда не стало. Всі витрати на поховання взяв на себе.
У квітні племінниця Анатолія Семеновича 60-річна Наталія Кафарова, яка живе в російському Ростові, заявила на Драчуків у поліцію.
— Перед цим говорив із нею телефоном. Розповів про заповіт, похорон. Вона за все подякувала і словом не сказала, що з чимось незгодна. А тут сіла серед хати й заявила, що з місця не зрушить, — говорить Володимир Драчук. — Кричала, що заліз у її карман, хату відібрав. Викликав поліцію, показав документи. І жінку попросили на вихід. А пізніше дізнався про справу проти себе. Наталія приходила до нас додому, кричала прокльони. Нерви не витримують. Сусіди кажуть, не бачили цієї племінниці тут років зо 20. Родичі діда, які є в Тростянці, не цікавилися і не навідували його. А тепер їм різко хата знадобилася.
Будинок Анатолія Червонецького розташований біля центральної вулиці селища. Зведений на початку 1960-х. Має дві кімнати, кухню, санвузол. Поряд є майже 30 "соток" землі. Його вартість оцінюють у $ 5–8 тис. — це майже 127–204 тис. грн.
— Мене не цікавить ні будинок, ні земля. Маю свій двоповерховий і від батьків у спадок дістався теж на два поверхи, — каже Драчук. — Але мушу відстояти честь і добре ім'я, бо ні в кого нічого не крав.
Наталія Кафарова поселилася у родичів у Тростянці. Каже, покійного дядька навідувала, доки на Донбасі не почалася війна. Потім не змогла їздити за станом здоров'я — перенесла два інсульти, операцію на серці.
— Это наше семейное гнездо. Там родилась моя мать и дядя. Поэтому хочу восстановить свои права. Перед смертью бабушка просила мою маму ничего с дядей Толей не делить. Мол, все равно единственной наследницей останусь я. Мать эту просьбу выполнила, — розповідає Наталія Володимирівна. — Думаю, Володя давно поклав око на нашу хату. Він усього три дні доглядав дядька. І припускаю, що тиснув на нього, аби заповіт склав. А коли той відмовився, із секретарем підробили підпис і зробили заповіт із купою порушень. Я точно знаю, що це не дядьків почерк і підпис. У свою хату попасти не можу, бо одразу викликають поліцію. Тому написала заяву, що в мене вкрали будинок, усі речі з нього, меблі та гроші. А заповіт — підробка. Хотіла оскаржити його через суд. Але там мені в позові відмовили. Мовляв, неможливо встановити родинні зв'язки, бо я громадянка Росії.
Поліцейські вивчають усі обставини справи. Призначили почеркознавчу експертизу.
У справі немає складу злочину. А довести підробку заповіту буде складно, каже адвокат Антон Зубков, 43 роки.
— Перше — родинні зв'язки заявниці з померлим невстановлені в судовому порядку. Відповідно, вона не може претендувати на спадок. Тому в цьому провадженні немає матеріального складу злочину, — говорить Зубков. — Друге — секретар, яка засвідчувала документ, дала покази. Їх вистачить, аби справа не пішла до суду. Почеркознавчу експертизу навряд проведуть. Бо для порівняння потрібен підпис померлого, зроблений приблизно в той же період. Не думаю, що такий є.
2 
1
Коментарі