Першого серпня минув рік, як почався судовий розгляд справи 38-річного Володимира Паульо — радника колишнього губернатора Закарпаття Івана Різака.
Паульо зажив собі слави погромами, які організував під час виборів 2004 року. Навесні — мера Мукачевого, восени — президента України. Однак на суді звинувачення, висунуті проти нього, по суті звелися до розгляду одного епізоду — побиття студентів у свалявському готелі "Комфорт" 13 листопада 2004 року. Тоді після другого туру президентських виборів близько ста молодиків, відключивши в готелі електрику, повибивали двері, потрощили всі меблі, сантехніку, побили і вигнали на вулицю без верхнього одягу 40 студентів-агітаторів з Тернопільщини.
На суді Чалий розкаявся й пояснив:
— Мені особисто телефонував губернатор Іван Різак і погрозами примушував вигнати агітаторів Віктора Ющенка, — розповів Володимир. — Казав, якщо не зроблю цього, то виживе мене із Закарпаття або посадить. Ці погрози не були пустими. Він приятелював з начальником обласної міліції та прокурором.
26 листопада 2004 року понад 40 осіб із банди Пауля затримали на стадіоні "Авангард" в Ужгороді працівники УБОЗу, карного розшуку та підрозділів "Сокіл" і "Беркут". У бандитів вилучили пістолети й автомати, ножі, металеві та дерев"яні біти. Чалого з ними не було, проте в його автомобілі знайшли автомат Калашникова і пістолет. У бандитів при собі були списки прізвищ та адреси голів сільських рад і виборчих комісій тих населених пунктів, де виборці підтримали Ющенка.
Вирок, винесений 31 січня 2006 року, викликав незадоволення у закарпатців — Чалому дали три роки умовно. Відтоді про Володимира Паульо ніхто нічого не чув. Місяць тому Ужгородом розповзлися чутки, нібито він вимагає від місцевого футбольного клубу "Закарпаття" 350 тис. гривень. Мовляв, вкладав їх, коли за часів Різака був президентом клубу.
Село Великі Лучки, де тепер живе Володимир Паульо, — за сім кілометрів від Мукачева. Населення живе переважно із заробітчанства: виїздять до Росії, Словаччини та Чехії. Половина будинків двоповерхові. У селі є лікарня, три пекарні, котрі забезпечують хлібом половину Мукачівського району, плодоконсервний завод, три школи та два садочки. За закарпатськими мірками Великі Лучки – дуже розвинений населений пункт.
"ГПУ" зателефонувала до сільради, щоб дізнатися номер телефону Володимира Паульо.
— Передзвоніть трохи пізніше, — почули в слухавку від сільського голови. На повторний дзвінок він відповів: — Паульо заборонив мені давати свій номер телефону, тому вибачайте, не можу нічим допомогти. Без його згоди я нічого не скажу.
Номер домашнього телефону Івана Зозулі — тестя Чалого — дізналися через довідку. Однак Паульо зустрітися чи розповідати що-небудь відмовився.
Кажуть, що останнім часом Володимира в селі видно частіше, ніж раніше. Хоча він має квартиру в Мукачевому, після суду живе переважно в селі. Проте, чим саме займається Чалий, ніхто не знає напевне. Одні запевняють, що має власний банк, інші — завод у Берегові. Їздить селом на темно-синій "Ниві" або на червоному "Фольксвагені". Дружина Надія не працює вже кілька років, тиждень тому народила третю дитину — сина. Двоє старших — 10-річний Едік та 8-річна Юлія — навчаються в місцевій школі. Батька Паульо три роки тому збила автівка, мати його живе сама у великому одноповерховому будинку. А Володимир з дружиною та дітьми займають хату жінчиних батьків. Розповідають, що після суду він уникає спілкування не тільки з незнайомими людьми, але й з односільчанами.
Після затримання в грудні 2004 року проти Чалого висунули близько тридцяти звинувачень у бандитизмі, спробі терористичного акту, масових заворушеннях, розбої, за які йому "світило" від десяти років до довічного позбавлення волі.
Про те, що Паульо відбудеться символічним покаранням, неважко було здогадатися ще рік тому. Розгляд справи затягувався. А в листопаді 2005 року прокуратура Закарпатської області під заставу звільнила Чалого з-під варти "на численні прохання трудящих" Мукачівщини. Дружина Володимира принесла потрібні гроші — 150 тис. гривень.
Однак одному з потерпілих вирок у справі Паульо, на відміну від прокуратури, видався все ж несправедливим. До суду надійшла касаційна скарга. Відтак справу Чалого мав переглянути Апеляційний суд. Згодом стало відомо, що скаргу взагалі не розглядали.
"ГПУ" зателефонувала до судді Свалявського районного суду Наталії Заганської, 35 років, котра винесла вирок у справі Володимира Паульо.
— Я взагалі-то у відпустці й повернуся через два місяці, — почули у слухавку.
7 
35413
Коментарі