— У житті не повірю, що Серьожа вбив Люду. Я її за дочку мала, ледь пережила її смерть. Серьожу, мабуть, не побачу вже, бо свати просять довічного. Тримаюся на світі ради онучки Вікусі, — плаче 54-річна Лідія Мішина. 20 січня Полтавський міський суд розглядає справу її єдиного сина 28-річного Сергія Мішина. Його звинувачують у вбивстві дружини 31-річної Людмили. Це сталося торік 5 листопада, на другий день по сьомій річниці шлюбу. Чоловік закопав тіло в лісі за містом.
— Жила нормальна щаслива сім'я, ніколи не скандалили, — продовжує мати. Говоримо з нею по телефону. — Хіба Люда трохи ревнувала його до всіх, бо дуже любила. Серьожа трохи скритний був, але не тиран.
Сергій і Людмила родом із села Дрижина Гребля Кобеляцького району Полтавщини. До весілля два роки жили разом. Він працював водієм полтавського ЦУМу, вона — інженером міського Укртелекому. Після весілля купили у кредит однокімнатку в селі Горбанівка під Полтавою. Перший внесок дали подарованими на весілля грошима, другий заплатили батьки чоловіка. Купили нову іномарку "Джилі".
— Сім років підряд кожну суботу були в мене, — говорить Лідія Миколаївна. — У нас дружна сім'я. У ту неділю поїхали щасливі в Полтаву. У понеділок ми їх вітали. Люда казала, що святкують. Внучка каже: "Бабуся, ми п'ємо шампанське за любов". А у вівторок дзвонить мені Людина сестра Катя: "Сергій убив Люду". Адвокат казав, що Люда почала скандалити, що знає за його любовницю. Обіцяла вигнати його, обіжала. Він захищався.
Доньку подружжя 6-річну Вікторію забрала до себе 26-річна Катерина Скрильник, сестра Людмили. Вона живе в райцентрі Кобеляки, виховує двох дітей.
— Я Вікусю ростила, при родах була присутня. Перша її на руки взяла. Люда тільки мені її довіряла, — продовжує Лідія Мішина. — Усе минуле літо вона була в мене, сваха ні разу не прийшла і не попросила її хоч на день. А зараз дають мені її тільки двічі на місяць. Бог їм суддя.
Сергій — прийомний син Мішиних.
— У його матері були вже двоє дітей. Серьожу десь нагуляла, народила у сараї й померла від кровотечі. Баба принесла його в Новосанжарську лікарню. Був майже холодний, але спасли. У тій лікарні наші куми робили, розказали. На 11-й день ми його всиновили.
Лідія Миколаївна ходила на похорон невістки. Її чоловік не зміг.
— Якби Сергій планував її убити, не віз би в обід, коли всі люди знають і бачать. За квартиру вбити не міг, бо вона внуччина. Якби схотіли розлучитися, то нехай, ми купили б їм іще одну квартиру. Я не знала, що Люда жалілася на Серьожу. Тільки після того свати розказали, що в Серьожі була любовниця. Який би він не був, але це моя дитина і мені за неї хреста нести.
Сергієві загрожує 15 років в'язниці. Теща 52-річна Ольга Артеменко вимагає 1 млн компенсації за загиблу доньку.
— Жаль, довічного не дадуть, — говорить вона. Вона прийшла на засідання суду. — Останусь без штанів, але судитимуся до послєднього. Свати найняли йому найкрутішого адвоката області.
До зали заводять Сергія. Суддя пускає на засідання лише найближчих родичів.
— Похорошел, поправився, як туз, — Ольга Артеменко виходить із приміщення. — Розказує, що того дня Люда видзвонила його, запропонувала зайнятися в лісі сексом. Що вони часто так робили. Бреше. Люда говорила, що він спить із нею, тільки коли п'яний. Він каже, що не хотів, а вона схопила з бардачка розкладного ножика, начала угрожати, бігати. Він схватив монтіровку і вдарив її. Що було далі, не помнить. Шо згаряча поніс у ліс, викопав яму.
У Людмили Мішиної експерти виявили шість проломів черепа.
— Признався, що три роки з любовницею зустрічався, — плаче Ольга Анатоліївна. — Він мене всігда тільки мамою називав, а це: "Пробачте, Ольга Анатоліївна, я не хотів".
Запевняє, що донька погано жила з чоловіком:
— Серьожа ніколи їй копійки не дав. Люда то курку продасть, то яйця, то сметану, бо зарплати не вистачало. Дуже його любила. Це її перша й остання любов. Казала, що не може з ним жити і без нього тоже. Внучка знала про все на наступний день. Говорить: "Чого мені ніхто не каже правду? Чого папа вбив маму?" Їй у школі хтось розповів. Донька Катя пояснює, що папа полюбив другу тьотю. А Вікуся: "Тепер понятно, чого він на іменини ніколи маму з собою не брав". Учора просила народити їй ще одну маму. Свати забороняли йому розлучатися з Людою. Вони її любили більше за нього. Колись за столом сказали: "Серьожа, що б там не сталося, а наша єдина невістка — Люда. Вона нас до смерті догляне".
Напередодні загибелі Людмила розмовляла з подругою 33-річною Ніною Хохич.
— Казала, що прийшла з роботи, наготувала перше, друге, третє, торт. А він і задрипаної квітки не подарив. А на наступний день запросив її на романтичну прогулку в ліс, — згадує. — Був байдужий і до Люди, і до Віки. Вони гуляють у дворі, а він машину поставив і пішов у під'їзд. І здрастє не сказав. Люда була його повна протилежність. На її фоні він відчував себе повним дєрьмом. Постійно казав: то вона товста, то коротка, то краще буть дурним, чим кучерявим. Вона у відповідь спокійно: "Тобі котлети з чим?" Цим ще більше драконила його. Вона його годувала, подарунки дарувала, домашні проблеми вирішувала, дитиною займалася. На роботу ходила, ніколи не дорікала. Сама в недоносках ходила, продукти із села возила. А він собі мотоцикла купив, бо на машині мало екстазу.
1 
1
Коментарі