Чиновники Чигиринського району Черкащини хочуть закрити ресторан "Дикий хутір". Він стоїть за хутором Буда в урочищі Холодний Яр. Там щороку вшановують героїв-повстанців, які воювали з більшовицьким режимом.
— Власники самочинно збудували ресторан і досі не ввели його в експлуатацію, — пояснює голова районної ради 48-річна Ганна Совгира. — Влаштовують танці й співи поблизу могили місцевих жителів, повісилии провокаційні таблички: "До дуба" й "До вітру".
До урочища їдемо з власником "Дикого хутора" 38-річним Олегом Островським. Його джип "Тойота Ленд Крузер" має номер "Воля". Дорогою обганяємо черницю, яка їде верхи на сірому коні. За 1 км — Мотронин монастир, де кілька разів бував Тарас Шевченко. Зараз він належить Українській православній церкві Московського патріархату.
— Ганна Совгира була в нас на Івана Купала. Стрибала через вогонь, веселилася. 2010 року її чоловік, суддя Ігор Совгира, узаконив усі наші споруди. А тепер жінка репетує, що все незаконно, — розповідає Олег Анатолійович.
— Зараз нас постійно перевіряють податківці, пожежники, санстанція. Мають указівку влади — закрити "Дикий хутір". Хочуть нас покарати, бо щороку вшановуємо героїв Холодного Яру. Торік на могилу отамана Василя Чучупаки приїхали до 20 тисяч осіб, багато з-за кордону. З польського Перемишля прибула сотня "чорних запорожців". Відтворювали бій між "червоними" і повстанцями. Це стало останньою краплею для Партії регіонів. Їх дратує ідеологія українського патріотизму.
У 1918-1921 роках на території урочища діяла Холодноярська Республіка, підпорядкована українському уряду. Її отамана Василя Чучупаку вбили більшовики.
— У нас на хуторі росте тисячолітній дуб Максима Залізняка, є братська могила 89 місцевих жителів, яких 1943-го розстріляли німці, — продовжує Островський. — Влада закидає, що влаштовуємо танці на їхніх кістках. Але не кажуть, що ми упорядкували могилу, висадили сад пам'яті, провели вуличне освітлення.
Проїжджаємо повз Мотронин монастир.
— Ось монастирський став, — показує Олег Анатолійович. — Письменник Юрій Горліс-Горський у романі "Холодний Яр" писав, що тут "червоні" топили монахів. Тепер районне начальство гулянки тут улаштовує. У Чигирині на місці колишньої церкви є ресторан "Тясмин". Там теж гуляють, але то — не "танці на кістках".
В урочищі досі лежить сніг.
— У нас завжди температура на 4-5 градусів нижча. Через це яр називається холодним. Отам будуємо музей козаччини. Трохи вище буде козацький замок "Холодноярська Січ". Оце буде церква Петра Калнишевського. Наша громада — Київського патріархату. На сесії райради я годину сварився з "регіоналами", які не хотіли її реєструвати. Мовляв, у Мотрониному монастирі є Московська церква, і хай люди ходять туди.
Ресторан "Дикий хутір" — у долині між двома пагорбами. Усі його павільйони в етнічному стилі. Паркан — дубовий, тин — плетений із лози. Літні павільйони вкриті соломою, у дворі стоять залізні плуги. Перед входом висять дерев'яні таблички зі стрілками: "До дуба" й "До вітру".
— Совгиру чогось сильно вони обурюють. Але не їй судити, що я тут напишу, — говорить Олег Островський. — Держава бере по 2 гривні з кожного туриста, який хоче подивитися на дуб. А нормальний туалет збудувати не можуть. Усі йдуть до нас.
З ресторану виходить лисуватий чоловік, називається Петром.
— Моя посада називається зачуха — завідувач чужим хазяйством, — сміється.
У бенкетній залі ресторану стоїть чорний прапор холодноярців із написом "Воля України або смерть", у кутку — портрет кошового Петра Калнишевського, посередині — козацька гармата на дерев'яних колесах. Лави біля дубових столів застелені вишиваним рядном, офіціанти в народному одязі.
1100-літній дуб Максима Залізняка росте за 200 м від закладу. Ще далі — могила розстріляних селян. Зараз на хуторі Буда живуть 12 людей.
— Зв'язку зі світом немає, автобуси до нас не ходять, — розказує 63-річна Зінаїда Брусник. — Раніше та могила бур'янами заростала. Приїздили п'яні компанії і лишали купи сміття. Хлопці з ресторану викосили бур'яни, упорядкували, провели світло. А районна власть хоче все закрити. Щоб у нас все було по-старому, по три дні без світла сиділи.
Місцеві їздили на прийом до голови райдержадміністрації. Прочекали 3 год., однак їх не прийняли.
— У газеті "Чигиринський вісник" пишуть, що всі селяни проти "Дикого хутора". А до нас ніхто не приїжджав і не питав. У сусідніх Мельниках дають по 20 гривень за підпис проти ресторану, — обурюється Зінаїда Брусник. — І нікому діла нема, що Мельники від нас за 10 кілометрів.
— Владі заважає не "Дикий хутір", а його патріотична діяльність, — вважає місцевий кобзар-лірник Тарас Силенко. — Якби робили якісь радянські заходи, то ніхто не чіпав би. Та "Хутір" став частиною історії повстанського руху, туди приїздять депутати, художники. В Умані паломникам-хасидам роблять "зелений коридор", а паломництво до козацьких святинь намагаються зупинити.
1 
1
Коментарі
6