Наскрізь пробита кулею стіна. Лише вона нагадує про напад, який стався 18 лютого, на кредитну спілку "Акорд", що у Новограді-Волинському на Житомирщині. Та ще балачки і переляк, якого зазнали троє працівників спілки.
— Тільки тепер, коли після нападу минув якийсь час, я почав боятися. Тоді ж страху не було, — розповідає касир Дмитро Бучинський, 25 років. — Була субота, ми працювали півдня. За п"ять хвилин мали закриватися. Бухгалтерка Неля сиділа за комп"ютером, а я рахував гроші, коли двері до кімнати різко, наче від удару ногою, відчинилися. У кімнату вскочила людина у камуфляжній плащ-накидці, як у десантників, і у в"язаній саморобній шапці з прорізами для очей і носа. Бандит, погрожуючи обрізом, крикнув: "Руки вгору!"
Дмитро розповідає, що відразу впізнав нападника. За тиждень до нападу оформляв йому кредит на мобільний телефон.
— Сума кредиту була невелика — тисяча гривень. Але в нас є правило — якщо оформляємо кредит молодій людині, обов"язково маємо переговорити з батьками. До його батьків я не додзвонився, тому й запам"ятав хлопця.
За тиждень до нападу, у нас у стінній шафі впало велике дзеркало і розбилося на друзки
Дівчата, бухгалтерка Неля й операціоністка Оксана, буквально заціпеніли від страху. Я інстинктивно підняв руки і повільно почав підходити до столу, де лежав радіобрелок із кнопкою тривоги. Нас із бандитом розділяла стійка. Я почав повільно опускати руку, тягнучись до кнопки. І дивився в очі нападника. Той був переляканий навіть більше, ніж я.
Коли бандит відвів погляд, Дмитро таки натиснув кнопку. За мить до кімнати увірвався другий бандит. Удвох вони позв"язували руки працівникам спілки, а бухгалтерці Нелі навіть заклеїли скотчем рота.
— Згідно з інструкцією, у таких випадках ми не повинні опиратися бандитам, а виконувати їхні накази — лягти на підлогу, віддати гроші та, якщо є можливість, спробувати натиснути кнопку тривоги, — розповідає Дмитро скоромовкою. — Коли нападники вимагали у мене ключі від сейфа, то вдарили обрізом по лобі. Обличчя одразу ж залилося кров"ю, але болю я не відчув.
Бандити тільки-но встигли забрати гроші, як на мобільний телефон одного з них задзвонили: нападники мали спільника на вулиці, і той попередив, що під"їхала міліція. Від початку нападу пройшло не більше п"яти хвилин. Бандити вибігли у коридор.
— Руки вони мені зв"язали слабенько, я зняв скотч і вискочив за ними, — розповідає далі Дмитро. — Побачив міліціонера і сказав, що нападники з обрізами сховались у туалеті.
Міліціонер почав стукати ногою у двері. У відповідь з дверей вилетіла граната-лимонка. Крутилася на підлозі, потім негучно вибухнула і загорілася — виявилася учбовою. Міліціонер відскочив. А бандит вибіг із туалету і почав стріляти з обріза.
— Він розвернувся і вистрілив у мене. Тоді я вже злякався насправді, відбіг назад у кімнату і зачинив двері на замок, — Діма зітхає.
У злочинця не витримали нерви, і він вступив у переговори
Того дня його вагітна, на дев"ятому місяці, дружина Інна саме в цей час мала прийти до нього на роботу, занести мобільний телефон. На щастя, вона затрималася.
— Уявляєте, за тиждень до нападу в нас у стінній шафі впало велике дзеркало і розбилося на друзки, — згадує Дмитро.
Після того, як бандити почали відстрілюватися, місцеві міліціонери викликали на підмогу загін беркутівців із Житомира. Будинок було оточено. Бандити заховалися всередині.
— О 16.00 від чергового надійшла інформація про те, що у Новограді-Волинському здійснено збройний напад на кредитну спілку, — каже командир роти міліції особливого призначення майор Микита Лудищев, 34 роки.
Розповідає детально й по-військовому стисло. У правоохоронних органах вже 12-й рік. Це вже не перший збройний напад, з яким йому довелося мати справу.
— Ми не знали, чи не захопили нападники заложників, — продовжує майор. — Не можна було застосувати і газові гранати, бо у приміщенні, де багато офісів, люди не могли б тиждень працювати. Треба було будь-що уникнути стрілянини.
Завдання міліціонерів ускладнювало й те, що було невідомо, скільки у злочинців боєприпасів.
— Проникнувши у приміщення, одразу ж зачистили перший поверх, — згадує Микита Лудищев. — Потім спустились у підвальне приміщення. Часу на роздуми не мали, але рішення почати зачистку будинку з підвалу, як виявилося, було правильним. Безліч дверей, якісь ванні кімнати, туалети, господарські приміщення. Та ще й темно. Багато вентиляційних ніш. А в них подвійні металеві двері.
Пустили службового собаку. Але бандити наслідили так, що пес бігав по колу. Увагу оперативників привернули дерев"яні двері в одній із прибудов підвалу. Було помітно, що їх пробували силоміць відчинити. Сліди злому свіжі.
— Ми вибили двері. І там був один зі злочинців. Він не чинив опору. Зброї в нього не було.
Двох хлопців виховували лише матері
Міліціонери почали обшук підвалу вдруге. Інтуїція підказувала — все-таки вентиляційні штольні. Зупинилися коло вентиляційної шахти, двері якої були на відстані 15 сантиметрів від підлоги. Перші двері шахти були відчинені, другі — замкнуті. Собака то підбігав до дверей, то повертався.
— Розмір ніші, де заховався бандит, метр на метр, — пояснює майор. — "Якщо ми застосуємо техніку для відкриття дверей, тебе просто розчавить!" — крикнув я через двері. У злочинця не витримали нерви, і він почав переговори. Відкрив двері й виставив обидві руки вперед. Далі вже робив усе, що йому казали, — стримано всміхається Микита Лудищев.
Спільника, який попереджав про приїзд міліціонерів, теж було арештовано. У грабіжників знайшли 6 900 гривень. Слідчі Новоград-Волинського райвідділу внутрішніх справ розповідають, що нападники — мешканці міста. Усі троє мають середню освіту, тимчасово не працюють. Двох хлопців, 1983 року народження, виховували лише матері. Третій, старший — 27-річний, до Новоград-Волинського приїхав із Росії. Живе з бабусею, мати з батьком на заробітках десь у Росії.
Нападники ще не дають свідчень: досі не усвідомили, що сталося, — пояснили слідчі. Грабіжникам загрожує до 15 років ув"язнення.
2 
1
Коментарі