— Мама поштоянно каже, шо ненавидить мене. Б'є палкою, головою об двелі. Їшти з усіма не жве. Дає кашу, шо для шобаки Васі, — розповідає 6-річний Олександр Гарван із села Володькова Дівиця Носівського району Чернігівщини. Його б'є та морить голодом мати Вікторія, 38 років. Батько 43-річний Юрій не захищає.
— Якось мама запхала мені в лота молотка і потягнула. То в мене два велхніх жуба вилетіли, полвалась губа. Не міг нічого жувати. Я ночую в сагаї. Там холодно і воняє. Казав, шо не хочу туди. Но мама не слухала, — продовжує хлопчик.
— Гарвани живуть неподалік залізничного переїзду. Люди йдуть на електричку й часто бачать, як Саша стоїть весь у крові, — говорить місцева мешканка. Імені просить не вказувати. — Буває, просить хліба. Розказував, що його мама б'є. Старший брат Вася прикладав до розжареної дверці плити його ліву ручку і тримав. У Саші лишився шрам. Рани, синяки в нього по всьому тілу. Гарвани мені хату спалять, якщо взнають, що я про них розказала. Кілька разів питалась побалакать із Вікою. Вона все отріцає. Каже, малий сам себе б'є, царапає. Або на цапа звертає. Віка ховала Сашка від людей. Як приходили соціальні служби, закривала в кладовці.
Вікторія та Юрій Гарвани виховують шістьох дітей. Окрім Олександра, мають 18-річного Юрія, 15-річну Вікторію, 12-річного Василя, 10-річного Степана та Валентину, 8 років. Найстарший — від першого шлюбу чоловіка.
— Я до 17 год жив у інтернаті. Коли вернувся до батька, у Саші вже була зламана рука. Вона (Вікторія Гарван. — ГПУ) не називає його по імені. Тільки матюкається. Каждий день б'є. Мені в дєтстві тоже попадало. Ставила в куток. Жити з нею не хотів. Чого Сашу незлюбила — не знаю. Наказує за все підряд. За стіл з нами не зве. Коли вона не бачить, Сашу підгодовує за хатою сестра, — каже Юрій Гарван, 18 років.
Вікторія Гарван лікувалася від туберкульозу, коли була вагітна Олександром. Після народження хлопчик п'ять місяців пробув у лікарні.
— Там сина підмінили. З больниці віддали зовсім несхожого, — пояснює Вікторія. — У Саші хвора печінка. Треба спеціальна дієта. Варю легенькі супчики. Буває, як готую собаці кукурузну кашу, то і йому даю. Їсть за трьох. Як побачила, що їсть із холодильника, — зламала пальці. Так зробила, бо вважаю його чужим.
Олександра Гарвана обстежили в столичній лікарні "Охматдит". Має свіжі рани голови, обмежену рухливість правого ліктьового суглоба, зламані пальці на правій руці та травму стопи. Зараз лікується у відділенні пульмонології.
— Родина Гарванів переїхала до нас у листопаді 2015-го з села Шатури Ніжинського району, — розповідає Володькодівицький сільський голова Микола Павленко, 56 років. — Вікторія — домогосподарка, Юрко працює кочегаром у школі. Зараз на обліку в центрі зайнятості. Житла не мають. Один чоловік із Ніжина безкоштовно пустив їх у батьківську хату. Просив тільки вчасно платити за світло. Це вже їхній третій дім. Мають борги перед власниками.
— Усі діти, крім наймолодшого, зараз із батьками, — говорить Олена Романець із служби у справах дітей Носівської райдержадміністрації. — Їхню родину регулярно навідував соціальний працівник. Але ніхто з дітей не казав про жорстоке поводження з наймолодшим братом.
Щодо Вікторії Гарван відкрили кримінальне провадження за злісне невиконання батьківських обов'язків. Їй загрожує до п'яти років ув'язнення.
1 
1
Коментарі