Мешканець райцентру Шостка Сумської області 34-річний Валерій Яхно працював мийником обладнання на міському молочному комбінаті. Чистив цистерни концентрованою азотною кислотою.
25 травня 2000 року робоча зміна Валерія випала на вихідний. Керівництва не було й робітники грали в карти. Яхно вигравав, коли під"їхала цистерна. Потрібно було бігти за кислотою. Щоб не ходити двічі, Валерій набрав відро по вінця. Протигаза не одягав — було спекотно. У відра обірвалася ручка, кислота бризнула в обличчя.
Від больового шоку чоловік знепритомнів. "Швидка" відвезла його до Сумського опікового центру. У лікарні Яхно пробув два місяці. Обличчя Валерія було вкрите твердими ороговілостями темно-коричневого кольору. Медики пересадили 400 см2 шкіри. На обличчі постраждалого залишилися шрами, вивернулася ліва повіка.
— Яхно отримав опік третього ступеня очей та обличчя, — каже Геннадій Бойко, інженер з охорони праці молококомбінату. — Мийнику не можна набирати повне відро, бо азотна кислота удвічі важча від води. Мав нести половину. Не можна працювати без протигазу.
Молококомбінат оплатив лікування. Валерія возили до Інституту очних хвороб ім. Філатова в Одесу. Штучні ніс та рот виготовили фахівці столичного медуніверситету. Адміністрація комбінату виплатила 30 тис. грн разової допомоги по втраті працездатності. За ці гроші чоловік купив двокімнатну квартиру в Шостці.
За три місяці до пригоди Валерій познайомився із продавщицею Світланою, з кіоску молококомбінату. Планували одружитися. Як потрапив до лікарні, просив не пускати жінку до себе.
— Світлана покине мене, як побачить, — говорив.
Світлана старша за Валерія на 6 років. Від першого шлюбу має доньку. Жінка провідувала коханого в лікарні.
— У Валєри не було носа, коли його виписували, — згадує Світлана. — Із обличчя стирчали дві трубочки. Їх приліпили, щоб ніздрі не заросли. Годувала його через трубочку, бо рота теж майже не лишилося. Я знепритомніла, коли побачила, як одеські лікарі зрізали ножицями шкіру з його обличчя.
Два роки тому Світлана і Валерій одружилися. Урочистої церемонії не влаштовували, обмежилися вечерею з родичами.
Восьмий рік Валерій не виходить із квартири. Іноді дружина виводить його на прогулянку.
— Валєра готує смачніше, ніж я, — усміхається Світлана. — Уміє зварити суп, зробити салат, котлети, форшмак. Навчився робити все навпомацки. На гітарі грає, любить аудіокниги. Мріє, що йому допоможуть лікарі.
— Мені бува сниться, що знову можу бачити, — каже Валерій.
Цього року Валерієві потрібно їхати на чергову операцію до Одеси. Подружжя сподівалося, що поїздку оплатить адміністрація молочного комбінату. Однак у травні торік 95% акцій підприємства купила французька група "Бель".
— Переживаємо, чи захочуть французи оплачувати лікування Валєри, — говорить Світлана. — Чи дадуть ще машину. Поки що самі збираємо гроші. Уже відклали 5 тисяч гривень.
Пересадили на обличчя 400 квадратних сантиметрів шкіри
Керівник шосткинського Фонду соціального страхування Олександр Агєєв каже, що за законом лікування Валерія Яхна має оплачувати держава:
— У Яхна перша група інвалідності, отримана в результаті нещасного випадку на виробництві. Він повністю втратив працездатність, отримує приблизно 2,5 тисячі гривень пенсії. Нові власники комбінату Валерію нічого не платитимуть. Разова виплата у випадку каліцтва на виробництві 2000 року становила 1,6 тисячі гривень, нині — 9495. Роботодавець може додатково доплачувати людині з власних прибутків, але я не знаю таких випадків.
Після трагедії з Валерієм на молочному комбінаті відмовилися від використання нерозведеної азотної кислоти. Нині миють цистерни 65%-ним розчином. Мийники переносять її у спеціальних герметичних ємностях із нержавіючої сталі. Кришка має подвійне блокування.
2 
1
Коментарі