— У час ночі сплю і відчуваю, як з форточки дим валить і шифер тріщить. Я — у вікно, а там горить хата куми. Схватився моментально. Знав, що в домі четвірко діток, — розповідає 49-річний Валерій Стоянович із села Колодяжне Романівського району Житомирської області. 4 вересня врятував із палаючого будинку чотирьох сусідських дітей.
Люди до приїзду рятувальників узялися гасити пожежу.
— Вони тягнули з криниці воду відрами, а я побіг до вікна дальньої комнати, де спали діти. Туди вже просочувався дим. Став кликати малих. Першою проснулася Русланка. Вона з переляку передала бігом братів і сама вилізла зі старшим Дімою. Відвів їх до себе в хату, — розповідає Валерій Стоянович.
Пожежа сталася через замикання електропроводки у веранді. Рятувальники погасили вогонь за годину.
— Не знаю, чи ми дітей змогли б урятувати, бо дим пішов по всій хаті. Як приїхали, то вже тріщав шифер. Веранду охопило полум'я. Найдовше гасили диван. Він був ще й закладений одежею, — говорить 41-річний Олександр Дубина, командир 4-го відділення 32-го пожежного поста селища Мирополь Романівського району Житомирщини. — Щастя жінки, що сусіди бистро зреагували. Стали поливати, щоб вогонь не перекинувся далі. Хата вціліла. Щоправда, треба буде відбудувати і кришу целіком міняти.
Мати дітей 32-річна Тетяна Носач на час пожежі гостювала в друзів у сусідньому селі.
— Мені подзвонила дочка куми. Кричить у трубку: "Їдь бігом додому, в тебе хата горить". Я толком не розібрала. Передзвонюю. Почула, що діти живі. На велосипед — і додому, — розповідає Тетяна. — За 20 минут прилітаю. Перелякані Русланка з братіками пригнули мені на шию. Плачемо вкупі. Сестра свариться, що дітей оставила. Я тихенько мовчу. Понімаю, що винна. Ввечері лишила на хазяйстві старшого. Нагодувала всіх і поклала спати. Все повиключала, а сама поїхала до друзів.
З будинку вдалося забрати документи.
— Лишила дітей у кума, а сама побігла додому. Поки пожарні тушили вогонь, влізла через вікно за документами. Потім зі старшим сином полізли. Витягли газового балона. Він так накалився, що аж в руки пекло. Ризикувала сама його винести. Думаю, шо буде, те буде, — говорить жінка.
Тетяна Носач має доньку 10-річну Руслану і синів — 13-річного Дмитра, 8-річного Володимира та Віталія, 4 роки. Виховує їх сама. 2013-го її чоловік Олександр помер від крововиливу в мозок. Узяв її з двома дітьми. Їздив на заробітки по Україні. Тетяна — безробітна.
— Це вже третій случай, коли кум Валєра рятує моїх дітей із вогню. Через два місяці після смерті чоловіка Вовчик підпалив іграшку спічками. Злякався і закинув у тумбочку. Сам втік і нікому не сказав. Як зараз помню: зима, діти ще маленькі. В той момент пішла в магазін по хліб. Прибігає за мною сусідка. Кричить, що хата горить. Діти побачили, як через двері йде дим, і вибігли на вулицю. Кричать. Кум почув. Стали тушити, але комната вся вигоріла, — згадує. — А другий раз — у літній кухні закривала консервацію. Кум знов кричить, що в мене скирта соломи зайнялася. А то Вовка-поджигатєль опять спічки взяв. Могло б усе обійстя згоріти.
Тетяну Носач із дітьми прихистила двоюрідна сестра Ірина. До зими жінка збирається повернутися в свій дім.
— Два тижні тому тільки почала ремонт у хаті. Переробляла грубку на зиму, бо газу не маємо. Всьо винесла у веранду. Як зайнялося, там згоріла стіральна машинка, електродуховка, плита, холодільнік, телевізор, каструлі, миски, — говорить Тетяна. — Але люди нас не лишили в біді. Поміг сільський голова, депутат. Вже купила вікна на всю хату. Лісничий дає ліс на кришу. Шифер є. Сестра товариша дала беушні двері. Електрики замінять проводку. Люди помогли продуктами і речами.
1 
1
Коментарі