— Тато й подумати не міг, що Росія може з ним так обійтися. Мав там зв'язки, колег, товаришів. А його підставили, — говорить 44-річний Олександр Солошенко з Полтави. Його батька 72-річного Юрія Солошенка сім місяців тримають у московському слідчому ізоляторі "Лефортово", звинувачують у шпигунстві на користь України. Родичі впевнені, Росія фальсифікує справу.
Юрій Солошенко — радіофізик, колишній директор Полтавського оборонного заводу "Знамя", що виготовляв військове протиповітряне обладнання. Налагодив постачання деталей до РФ. Коли 2010-го вийшов на пенсію, продовжував співпрацю із заводом. Контактував з російськими колегами.
З 2012-го завод зупинив діяльність. Росіянам продавали обладнання, що залишилося на складі. 5 серпня торік Солошенка арештували на території російського оборонного підприємства.
— Улітку росіяни купили партію обладнання — маяки відслідковування техніки, радари, лампи. Проплатили заводу гроші. В цей час в Україні заборонили продавати туди військове устаткування. Гроші завод повернути не зміг, бо роздав їх кредиторам. Товар, що Україна мала поставити, завис.
Батька попросили поїхати до Москви й залагодити це питання. Він був знайомий з генералами з міністерства оборони Росії. Деякі приїжджали до нас у гості, — продовжує Олександр. — Батько поїхав на оборонне підприємство, там проводили тестування техніки. Затримали його і звинуватили у шпигунстві. Все зробили протягом години. На нього навів товариш — агент ФСБ. Він свідчив, що батько — український засланець, націоналіст.
Знайшли електронну переписку й телефонні розмови, у яких батько домовлявся за ціну техніки. Тільки на цьому й ґрунтуються обвинувачення.
Юрій Данилович мав повернутися у день від'їзду.
— Коли їхав, мати нарікала: хіба не можна по телефону вирішити? Таке між країнами відбувається. Але тато нічого не передчував. На кордоні запідозрив — довго вдивлялися в його паспорт. Удень їздив до російського знайомого в гості. Зараз на дзвінки ніхто з тамтешніх колег не відповідає. Єдиний зв'язок із батьком — листування. Щоразу пише, що не винен.
За сім місяців раз дозволили зустрітися з сином.
— Це було 5 вересня, через місяць після арешту. Я чотири години чекав у маленькій кімнаті. Потім відвели в інший кабінет. Заходжу — тато сидить на стільці. Без кайданок. Обняв, сів поруч. Про справу не говорили, бо не можна. Єдине, що він зміг сказати: його здав товариш.
"Лефортово" — одна з найстаріших російських в'язниць. Їй більше ста, нині підпорядковується ФСБ. Вона єдина в Росії, що відповідає міжнародним нормам утримання. У камері сидять по двоє, є телевізор, холодильник. Але ніхто не користується телефонами навіть нелегально.
Слідство мають завершити у травні.
— Мама здала. Ноги ослабли, з дому не виходить, — продовжує Олександр Солошенко. — Я звертався в усі правоохоронні органи. В СБУ відіслали у штаб по обміну полонених. А там сказали, що батько ніякого відношення до них не має. МЗС направило один запит до Росії — щоб батька оглянули медики. Збираємо документи, щоб подати президенту, аби справу розглядали на рівні Надії Савченко.
Юрій Солошенко має двох синів і трьох онуків.
3 
1
Коментарі
1