— Донька зі своїм чоловіком нас із хати вигнали. Зять кинув мене на підлогу. Бив, душив, щоби геть пішли. І ми пішли, — розповідає 82-річний Юрій Яковенчук із села Уторопи Косівського району на Івано-Франківщині.

Каже, що із дружиною 79-річною Марією Миколаївною останні 20 років живе у хліві. Мовляв, із власного дому їх прогнала єдина донька Марія Курліковська.

За словами подружжя, конфлікти в родині почалися, відколи донька вийшла заміж і народила сина. Юрій Яковенчук подав до суду й наприкінці лютого цього року отримав рішення, що зобов'язує Марію покинути хату. Вона виїжджати не хоче. Примусово виселити її без виконавчої служби батьки не можуть.

— До виконавчої служби потрібно принести судове рішення. Якщо подружжя не може це зробити саме — хай то зробить їхній представник, соціальні служби чи органи опіки й піклування, — говорить Іван Йоник із Косівського районного відділу виконавчої служби.

Марія Курліковська конфлікт не коментує. Проте в селі жінку не звинувачують. Кажуть, її батьки поселилися в літній кухні, а не в хліві. Нині хочуть вижити з двору доньку через давні конфлікти.

— Там у кожного своя правда. Марія говорить одне, Юрій Прокопович — інше. Одне знаю напевно — в діда дуже складний характер. Його нинішнє життя — то Божа кара. Бо не краще поводився зі своєю матір'ю. Жила сама в старенькій хатині, немічна. Часто-густо через вікно людей кликала, аби їсти дали. Мені розказувала моя мати, вона тоді листоношею працювала, — розповідає староста Уторопів Омелян Ніжевський, 59 років. — Із сусідами дід також позаїдався. Колись хотів відсудити в одного його ж клапоть землі. Облив дядька нечистотами. Здається, тоді перед судом він і виписав доньку з хати. Чого — невідомо.

Потім вона заміж вийшла, онука їм народила, — додає. — Не знаю, що сталося, чого вони в літню кухню пішли. Дід із бабою 20 років тому ще гарне здоров'я мали. Навряд би їх проти власної волі вигнали. Марія каже, що не проти доглядати батьків. Але взамін просить прописати її в хаті. Дід не поступається.

До подружжя Яковенчуків періодично навідується соціальна працівниця.

— Хоч це й не положено, бо не самотні. Але старі, невдобні — помагати треба, — говорить Омелян Ніжевський. — Дільничний там через день буває, бо конфлікти постійні в сім'ї. Недавно його й мене дід вигнав із двору. Кричав, що не виселяємо його доньку з хати, бо вона нам грошей заплатила. Важкий характер має. Щось йому пояснити неможливо, чує лише себе. Прошу, аби помирився з Марією. Бо немає чого ворогувати. Поки що безрезультатно.

×