"У всіх на нашу хату тече слина, бо ж Дніпро поряд"

 

Канівська райлікарня ветеринарної медицини на Черкащині відбирає будинок у лікарів Володимира і Ольги Москаленків із села Прохорівка. Родина прожила там 32 роки. Сім років тому приватизувала його.

— Понімаєте, у всіх на нашу хату тече слина, бо ж Дніпро поряд, — каже Володимир Москаленко. — Тут же можна зробити пансіонат і заробляти гроші.

Прохорівка розташована на березі Дніпра за 20 км від райцентру. Тут 300 жителів. На початку 2000-х ділянки почали активно скуповувати заможні кияни — зводять будинки, пансіонати. Зараз у селі 460 дач і шість баз відпочинку. Сотка землі коштує щонайменше $800.

Ветлікарі Москаленки приїхали за направленням до Прохорівки 1981-го. Їм дозволили оселитися у колишньому панському будинку, зведеному у ХІХ ст. Родина зайняла три кімнати, у четвертій облаштували ветеринарну дільницю.

— Коли батьки сюди приїхали, тут усе було вбите. Хаті ж більше 200 років, — 33-річна Оксана Свириденко веде до батьківської оселі. Це на вул. Адмірала Завойка, 22, за 500 м від Дніпра. Старий панський маєток не обгороджений, заріс бур'яном, стіни осипаються. По облущених дерев'яних колонах плететься виноград. Частину вікон замінили на пластикові, з іншого боку дому досі висить розклад роботи ветеринарної аптеки. На поріг виходять 58-річний Володимир і 55-річна Ольга Москаленки.

— Куди ми зараз підемо? — зітхає господиня. — Усе життя тут жили і працювали. Чоловік — завідуючим дільницею, я — фельдшером. Трьох дітей тут виростили. Построїли сарай, погріб, садок висадили. Оце недавно газ підвели, у землю 6 тисяч закопали.

Володимир Миколайович водить будинком. На стінах збереглася стара ліпнина, в одній кімнаті є камін. У кутовому приміщенні, де була ветеринарна дільниця, на старих тумбочках лежать ліки і медична література. Заклад закрили 2006 року. Тоді ж Москаленкам дозволили приватизувати весь дім. Із хатою ті оформили право власності на 4 га землі.

— Хотів усе тут облагородити, зробити ремонт. Щоб сюди літом з'їжджалися внуки і правнуки, казали: тут жив дід Москаленко, — продовжує господар. — Але 2009-го у Каневі помінялося керівництво управління ветмедицини, нові начальники заколотили. Подали заяви в прокуратуру, що приватизація ветдільниці й п'яти службових квартир  — незаконна. Першим ділом нас звільнили з роботи. Це при тому, що ми проробили тут 30 років, маємо пачки грамот, наша дільниця завжди була передова. Не дали доробити до пенсії по півтора року. Зараз хочуть вигнати з хати. Судяться тільки з нами. Ті п'ять квартир не трогають, бо там живуть начальник управління ветеринарної медицини, його дочка, головний бухгалтер, керівник ветлікарні й директор лабораторії.

Виходить на вулицю.

— Раніше у нас тут квітники були, ялинки, росла така красива летюча роза, — Ольга Григорівна проводить двором. — А зараз руки опускаються, як подумаю, що все те можуть забрати. Якщо хату не ремонтувати — вона впаде. Ті, хто накинув оком на землю, того й хочуть.

Дивиться на дах, вкритий новим ондуліном.

— Усю жизнь кожну копійку вкладали сюди, — починає плакати. — Якби знали, що заберуть, давно собі щось нове построїли б. Як нам ті суди виграти? Суд першої інстанції програли. Думаю, апеляцію і касацію теж програємо. Начальник управління каже: "Знаєте, яка в мене у Києві лапа?". Думаю, він пообіщав нашою землею з кимось поділитися.

— Москаленко приватизував будинок незаконно, — каже 59-річний Юрій Бовшик, начальник управління ветеринарної медицини Канівського району. — Ми його хочемо повернути, бо діючим лікарям ніде жити. А землю треба забрати, бо ж до будинку не вертольотом діставатися. У тих п'яти службових квартирах мешкають працюючі лікарі. Як звільняться — житло заберемо.

×