Фермер 63-річний Віктор Зінченко з села Руська Поляна під Черкасами зберігає у дворі небезпечну сільськогосподарську техніку. Раніше та стояла на орендованому дворі за селом, однак 2008-го сільська рада передала ділянку іншому товариству.
Віктор Зінченко обробляє 37 га землі. Його дім — на розі вулиць Чапаєва, Суворова і Босенка. Двір завалений дошками, які вже почорніли від дощу. Навколо будинку стоять ЗІЛ, трактор із причепом, культиватор, плуг, сівалки. Ближче до сусідського двору в бур'янах стоять інші сівалки, котки.
— Ось мій прицепний комбайн, — Віктор Іванович показує техніку біля двору сусіда. — Він уже наполовину згнив. А он на прицепі в мене хранилище аміачної селітри. Так зберігати заборонено, бо зривоопасне. Найбільше горе — це обприскувач. Санепідемстанція зробила припис, щоб прийняв його. Та й саму техніку зберігати в житловому секторі категорично заборонено. Але де мені її дівати? На полі покрадуть.
З-під сходів будинку гавкає пес Тузік. Біля дверей на мішку сидять двоє рябих кошенят. Із двору виходять два гусаки. Господар намагається загнати їх назад. Але птахи вибігають на вулицю, витягують шиї і голосно ґелґочуть.
— Сусіди дуже ругають за техніку, — продовжує Віктор Зінченко. — Але розуміють, що в мене немає іншого виходу. Роки три тому дощ змив із бочки мої гербіциди. У сусіда випалило город, два роки нічого не родило. Він заявив у сільраду. А я тільки кліпаю перед ним очима.
10 років тому сільська рада виділила фермеру 2 га землі для господарчого двору. Віктор Зінченко планував звести там великий гараж. Однак районне управління земельних ресурсів чотири роки виготовляло необхідну документацію.
— Якби я знав, що треба всунуть хабара, то, може, й дав. Але я не люблю цього робити. То мені не давали акта, годували "завтраками". Я вже кажу: зробіть і повідомите мене, щоб я не набридав. Віддали через рік після виготовлення, — каже чоловік.
2007-го Віктор Зінченко звернувся до сільської ради, щоб продовжили термін оренди з можливістю подальшої приватизації.
— Думав приватизувати і побудувати гараж. Але плани рухнули — землю не дали, — Віктор Іванович їде "ніссаном" за село, де раніше орендував ділянку. Територія — поряд із лісом, тваринницькою фермою і пилорамою. — Чим мені подобається ця площа, бо тут колись були кар'єри. Тут яма і нічого не потрібно робити. Буквально виклав блоки і маєш капітальний підвал, на якому можна будувати гараж, майстерню. У майбутньому планував зробити і заправку, і склад для добрив, і місце для обприскувача. Щоб сюди і фура могла заїхати.
У приймальні сільського голови Андрія Шапрана о 12.00 двері підперті стільцем. У коридорі чекають дві пенсіонерки, які прийшли по довідки. За кілька хвилин приходить Андрій Михайлович. Він керує селом майже 30 років.
— Зінченко на цій землі нічого не робив і документи не оформляв. Якби він цим займався, то зробив би за місяць. Тим більше, що на той час він був депутатом райради. Упустив момент. А потім почали діяти зміни в законодавстві. Землю вже міг отримати лише на умовах аукціону. Перед тим як винести це питання на сесію 2008 року, я консультувався в районних і обласних земельних ресурсах. Якби в Зінченка було там щось зведено, тоді б землю надали без тендера, — пояснює Андрій Михайлович. — А так ділянку віддали товариству "Зоря", яке раніше її займало. Ми просто повернули її.
3 
1
Коментарі