— В 66 лет очень трудно начать жизнь сначала. В один день мы вдруг оказались на улице. Они ворвались в тот момент, когда я выходила из душа, — каже харків'янка 66-річна Любов Седенкова. Торік 7 жовтня судові виконавці вигнали її родину з квартири.
— Того дня у мене був відгул, — згадує Любов Павлівна. — Зранку чоловік пішов на роботу, син спав. Я пішла в душ. Виходжу — в квартирі зняті двері, стоять людей 15. Юрист кричить: "Ти тут ніхто!". Я знепритомніла. Коли отямилася, вони тягали мішки з нашими речами.
За годину додому повернувся чоловік 62-річний Микола Клименко. Приніс судове рішення про призупинення виселення.
— Його не пустили. Нас вигнали у під'їзд, у квартирі все перевертали, скидали в мішки. Син схопив тільки комп'ютер, решту забрали. Пропало 30 тисяч доларів, 10 тисяч євро, 7 тисяч гривень. У нас були понад 500 книг, колекція елітних коньяків, дорогі парфуми. Все роздерибанили. З криками "Бей посуду — я плачу" виконавці розтрощили сервізи. Після того 40 днів я в лікарні лежала.
Микола Клименко — професор медицини. 37 років пропрацював у Харківському національному медичному університеті, 24 роки керував кафедрою патологічної фізіології. Досконало знає кілька іноземних мов, є автором майже 500 наукових праць, підготував 11 докторів та 18 кандидатів наук. Його дружина — лікар-терапевт. Мають доньку 30-річну Юлію і сина Ігоря, 27 років.
1998 року родина отримала від університету трикімнатну квартиру у 16-поверхівці на просп. Перемоги. Зараз така коштує $80 тис.
— Хотіли її приватизувати від самого початку, — говорить Любов Павлівна. — Але нас просили зачекати, щоб усі мешканці подали на приватизацію.
2005 року в Харківському медуніверситеті обирали ректора. Микола Клименко подав свою кандидатуру.
— Відтоді почалися проблеми, — додає дружина. — До нас приходили із СБУ, просили Миколу відмовитися від цього наміру. Казали, що виведуть його в наручниках, посадять. Нам почали телефонувати якісь чоловіки. Казали, що доньку не ґвалтуватимуть, а от із сином багато чого зроблять. Напередодні виборів Микола зняв свою кандидатуру. Ректором обрали Володимира Лісового, а його призначили першим проректором. Почалися гоніння. Контролювали кожен його крок, вивели із ученої ради. Він не зважав, зосереджувався на студентах. Тоді вручили папірець. На ньому ректор просить скасувати рішення про видачу нам квартири. Ми пішли до юристів. Усі казали, що це незаконно, але боялися братися за справу, бо вказівку дали згори.
— Я знав, що нас виселятимуть, — розповідає Микола Клименко. — Влітку ми програли суд першої інстанції — апеляційний. Але виселяти нас не мали права за жодних обставин, бо я на пенсії. Я звернувся до Верховного суду, але Вищий спецсуд не пропустив скаргу до Верховного суду. Мені вручили повідомлення про виселення. Оскаржити його не зміг, бо суддя тиждень був у нарадчій кімнаті. Нас вивезли по-хамськи, все розтрощили. Адвокат назвав це класичним грабунком. Тільки через два місяці отримали лист із університету, що речі на складі. Забрати їх не можемо, бо вони фігурують як речові докази.
У справі виселення відкрили два кримінальні провадження: за неправомірні дії виконавців і за пограбування. Микола Олексійович із дружиною і сином винайняли іншу квартиру. Доти чотири ночі спали в машині.
Медуніверситет Микола Клименко покинув три роки тому. Зараз викладає в Харківській медичній академії післядипломної освіти.
— Я намагаюся не занепадати духом. Плачу вдома, потім витираю сльози та йду на роботу, — говорить Любов Павлівна.
У вузі відмовилися пояснювати ситуацію з виселенням професора.
2 
1
Коментарі