"У нас із жінкою 30 кредитів. Кожен набрав десь на 40 тисяч доларів"

 

Щонайменше сотня жителів Харкова віддали свої заощадження Володимирові Бабаку і Олександрові Синенку. Продавали квартири, брали кредити.

— Із Бабаком я познайомилася у 17 років, на зустрічі з одним американським проповідником, — каже Оксана Томах, 35 років. — Володя запропонував разом збиратися, читати Біблію, не прив'язуватися до релігій. Говорили про Бога, добро і зло. Ми всі були однією родиною.

— Називали одне одного братами й сестрами. Ділилися останнім, бо ж студенти, жили по гуртожитках. Хто привезе продуктів від батьків, хто пустить до себе пожити, — додає 29-річна Марина Токар. — 2000-го Володимир прийшов і сказав: мені було видіння, Бог благословив на створення бізнесу. Ми всі, мовляв, працюватимемо разом, ніхто нікого не дуритиме.

Бабак заснував корпорацію "Небеса", яка виготовляла меблі.

— Нам подобалося працювати, — продовжує Марина Токар. — От тільки грошей не бачили. Вічно голодні, одне в одного жетончики на метро стріляли. Пересварилися із батьками. Ті не розуміли, як так можна — робити й нічого не мати. Усі гроші Володя вкладав у розширення бізнесу.

— За два роки сказав, що бачив нове видіння. Йому наказано займатися мережевим маркетингом: збудуємо піраміду та розбагатіємо, — розказує Оксана Томах. — Скинулися, купили Бабаку квартиру, джип "Тойота Ленд Крузер", його жінці — шубу. Володя казав, що нових вірян треба шукати серед багатих і він теж має виглядати багато. Бо ж заможний не повірить жебраку. Він так і виглядав, їздив то в Таїланд, то у Францію. А нам не було за що дітям цукерку купити.

— Гроші треба було вкладати і вкладати, — говорить Марина. — Ми торгували біодобавками і косметикою. Біодобавки — то звичайна крейда. Косметика — найдешевша, але в дорогій упаковці. Кожен із нас сам мав закупити мінімум на 215 євро. Володя пресував: несіть гроші, гроші. Хто не принесе — той осквєрньонний, із тим не розмовляв пастор і всі відверталися.

Віряни почали брати кредити у банках.

— Хто на стіралку, хто на холодильник, хто на плазмовий телевізор, – згадує третій парафіянин Спартак Джаффаров, 27 років. — Насправді нічого цього не купляли, все несли Бабаку. У нас із жінкою 30 кредитів. Кожен набрав десь на 40 тисяч доларів.

— Ми з чоловіком Ігорем жили у двокімнатній квартирі, — розповідає Яна Комишна, 30 років. — Одного дня він сказав: нас дурять. І пішов із секти. Усі його прокляли, ми розійшлися. Мене у секті почали жаліти. Бабак каже: перепиши житло на мене, а тобі віддадуть свою однокімнатну Крамаренки. Ще й доплатять. Я погодилася, пішла до нотаріуса, переписала, виселилась. А Крамаренки кажуть: ми передумали. Тоді і я все зрозуміла. Помирилася з чоловіком, зараз живемо на орендованій квартирі. Намагаємося все повернути.

— Далі була сексуальна розпуста, — опускає очі Оксана Томах. — Володя казав, що ми мусимо очищуватися через гріх. Як ти можеш покаятися, якщо не согрішив? Коротше, після богослужінь улаштовували оргії.

2008 року Оксана залишила корпорацію.

— Грошей не було, чоловік перепробував багато жінок. Мені увірвався терпець. Тоді мене почали травити. Казали, що я опинюся в дурдомі, необережно випаду з вікна або піду на панель. З квартири мене вигнали. Чотирьом синам сказали, що я — диявол. Зараз я завідую аптекою. Двох менших дітей, Сашка та Ваньку, забрала. А старші Микита й Олег досі живуть із чоловіком у секті.

Ошукані збираються у  більярдному клубі "Аргус", думають, як повернути гроші. Скаржилися до міліції.

— Ми встановили 15 епізодів. Дії мали організований характер, де був чіткий розподіл ролей і куди залучали довірливих громадян, а їхніми грошима заволодівали, — підтверджує Дмитро Федоренко з обласної міліції.

Володимир Бабак родом із міста Куп'янськ на Харківщині. Живе в обласному центрі в квартирі на шостому поверсі новобудови по вул. Івана Каркача. У помешканні відключений дзвінок.

— Їх постійно немає, — говорить сусідка. — З дружиною тільки ввечері приходять. Їхня донька у кардіологічній лікарні працює.

На телефонні дзвінки 51-річний Володимир Бабак відповідає рідко. Коли чує незнайомий голос, каже: "Ви помилилися".

— Та яка секта? — дивується 38-річний Олександр Синенко, якого називають дияконом. — Я економіст, юрист, маю кілька дипломів про вищу освіту, захищаю кандидатську дисертацію. Яка віра? Якщо люди хочуть щось віддавати, то це їхня особиста справа.

×