— Мама помирала в страшних муках. Оніміла, осліпла. Один за одним відмовляли всі внутрішні органи. Лікарі не реагували. Тільки ганяли мене за купою дорогих ліків, які не помагали. Останні мамині слова: "Доця, тут вбивають людей". Коли вона померла, я стояла біля її ліжка на колінах. Поклялася, що покараю винних, — каже 27-річна Оксана Целікова із Білої Церкви на Київщині.
26 лютого в обласному онкологічному диспансері померла її мати 49-річна Маргарита Целікова. 20 лютого жінці видалили пухлину з грудей.
— Перед операцією мама пройшла комплексне обстеження. Всі показники — в нормі. Після операції хірург сказав, що все пройшло вдало. Але мама не могла відійти від наркозу. Я зверталася до всіх лікарів. Мене запевнили, що все нормально, просто організм реагує на анестезію. Мама вмирала, а їй через трубку бульйон вливали. Говорили, все під контролем. На ранок другого дня сказали, що терміново треба кров. Я знайшла донорів. Після переливання стан погіршився.
Маргарита Целікова працювала архіваріусом у столичній академії післядипломної освіти. Була розлучена. Мешкала вдвох із донькою. Оксана за фахом — психолог.
— Мама була стрункою доглянутою жінкою, при зрості 183 сантиметри важила 79 кілограмів. За три дні в лікарні її нагнало до 100 кілограмів. Рідина не виводилась з організму. Лопалась шкіра на тілі, губах. Перестала відходити сеча. Лікарі сказали купити препарат лазикс (приймають для зменшення набряків. — ГПУ). Мамі ввели з сотню ампул.
У жінки поступово відмовили нирки, печінка. Блювала кров'ю.
— Коли відмовили нирки, я готова була віддати свою. З мене посміялися. У неділю вранці виписали рецепт на якісь рідкісні ліки. Сказали, як знайду їх, маму врятую. Дістала препарат за три години. Коштував 15 тисяч гривень. Лікар зізнався, що вперше в житті його бачить. Потім повідомили, що мамі він не поміг. Вона кричала від болю, були страшенні судоми. Коли помирала, один лікар реанімував її 45 хвилин. Телефоном просив колег про допомогу. Всі відмовилися.
Тіло забрали на розтин до обласного патолого-анатомічного бюро.
— Я одразу викликала поліцію, відкрили кримінальне провадження. Вимагала проведення розтину в присутності комісії. Але мамі розрізали живіт, не діждавшись експертів. Зробили якісь маніпуляції і поклали в холодильник. Тіло не віддавали п'ять днів, доки не прийшла з прокуратурою. Тільки тоді взяли всі зразки і відправили на експертизу. У попередньому заключенні вказано, що мама померла від ДВС-синдрому. Це внутрішньо-судинне згортання крові. При ньому кров тромбується і не надходить в органи і тканини. Людина помирає в страшних муках. Якби синдром виявили одразу, маму могли врятувати. Та замість того, щоб розріджувати кров, мамі капали плазму, білок, — говорить Оксана.
У лікарні кажуть, врятувати жінку було неможливо.
— Жінка мала другу стадію раку з метастазами в лімфовузли. Додатково — варикозну хворобу вен, приймала препарати для розрідження крові. Були порушення в роботі печінки, — каже 66-річний Ярослав Колесник, головний лікар Білоцерківського обласного онкологічного диспансеру. — Рак із супутніми хворобами посприяв виникненню ДВС-синдрому. Біля жінки цілодобово чергували лікарі, надавали допомогу. Але в 66 відсотків випадків у світі пацієнти з таким синдромом помирають.
— ДВС-синдром може виникнути внаслідок будь-якої патології. Передує йому потужна кровотеча, — каже Олександр Костюк, завідувач кафедри онкології Вінницького національного медичного університету. — Операція на грудях — це зовнішнє хірургічне втручання. Мала бути сильна кровотеча, аби почалося таке ускладнення. Якщо ДВС-синдром одразу не виявили і запустили — в організмі почалися незворотні процеси.
2 
1