Мешканці панельної "хрущовки" №4 на вул. Гагаріна у Чернігові намагаються через суд відібрати домашніх тварин у сусідки 64-річної Наталії Згутницької. У своїй однокімнатці на п'ятому поверсі та тримає кількадесят котів.
— Там ужас, — розказує Володимир Прищепа, начальник комунального підприємства, яке опікується будинком. — Вонь не тільки у квартирі, а й у під'їзді. Через борги за компослуги півтора року тому їй відключили каналізацію. Ми хотіли провести розмову. Я ще якось дійшов до п'ятого поверху, а дільничного знудило на четвертому — блював у відкриту фрамугу.
Заходжу до першого під'їзду "хрущовки". Запах котячої сечі чути з вулиці. Між третім і четвертим поверхами дихати стає неможливо, між четвертим і п'ятим сморід виїдає очі. Затамовую подих, затискаю ніс і піднімаюся на останній поверх. Стукаю у металеві двері Наталії Згутницької. Ніхто не озивається.
Обурені мешканці збираються на кухні у 77-річної Маргарити Котіної. Вона живе на третьому поверсі.
— Чоловік Наташі помер торік, — каже Маргарита Котіна. — Ховати його повезли у Новгород-Сіверський (райцентр Чернігівської області. — "ГПУ"). Наташа попросила сусідку Зою Григорівну приглянути за квартирою. Зоя позвала мене. Тоді я вперше попала у ту квартиру. Тільки відкриваємо двері — кицьки вискакують, тікають. Скільки їх було, не знаю. На полу — шар котячого гівна.
— Від того, що Наташа постійно всіх затоплює, мені стидно когось у гості запрошувать, — додає 54-річна Тетяна Гах. Її квартира — під помешканням Згутницької. — Не тільки водою, а кошачою сечею. У мене вся стеля у ванній і на кухні рижа. А запах — не передать. Ремонту робити нема смислу.
— Тараканів розвела, — говорить 73-річна Зоя Коптель. — Травимо-травимо їх, а вивести не можемо. Уночі по лицю лазять. А блохи, а мухи, а ті кицьки. Постійно на виноград із балкона падають.
— Я взагалі дивуюсь, як вона живе, — каже 43-річна Лариса Малофій, інша сусідка. — Дихати цими випарами дуже шкідливо. Це ж чадний яд. Он по телевізору постійно показують, як люди задихаються у вигрібних ямах.
Наталія Згутницька з чоловіком Ігорем до пенсії працювали у проектному інституті "Кооппроект". Зараз жінка мешкає у квартирі з кішками. Єдина донька живе в Новгороді-Сіверському.
— Я не можу прибрати в квартирі, тому що немає каналізації, — розповідає Згутницька. — Ми з чоловіком півтора року тому заборгували за послуги 2900 гривень. Нам поставили заглушку на трубу, суд зобов'язав виплатити все. Але чоловік торік помер, я все виплачую сама. По 200 гривень — тепломережі й водоканалу. Більше не можу, бо пенсія всього 1000 гривень. Ми з чоловіком ще й кредит узяли — хотіли відремонтувати квартиру і здавати. Тепер за все розплачуюсь я. Після всіх виплат від пенсії залишається 200 гривень.
Не каже, скільки кішок має у квартирі.
— Чому не роздасте їх?
— Та хто їх візьме, вони старі, — зітхає Наталія Вадимівна.— 2007 року наш дільничний сказав, що в притулок усіх віддасть. А прийшов якийсь чоловік і почав стріляти їх уколами.
3 
1
Коментарі
3