19-річний Святослав Максименко із села Сестринівка Козятинського району Вінниччини врятував із палаючого автомобіля 16-річну Інну Яринчину із сусіднього села Махаринці.
У ніч на 21 липня Інна з п'ятьма однолітками їхали "Део Ланосом". Водій Владислав Левчук узяв машину в батька. Не впорався з керуванням, врізались у високовольтний стовп. Авто загорілося.
— У суботу ввечері помагав тестю мого брата — Леоніду Войцехівському, він тримає ставки, — Святослав Максименко зустрічає на порозі будинку з білої цегли. Тут живе з батьками. — Додому приїхав близько одинадцятої вечора. Помився, переодівся. Льоня пообіцяв підвезти в Махаринці, це за 5 кілометрів від Сестринівки. Я там свого мотоцикла лишив у друга Жені Буравського, хотів забрати, — бере зі столу масивний срібний ланцюжок із хрестиком. — Завжди ношу цепочку, браслет і печатку. А в той день браслет ніяк не міг застібнути. Подумав, ладно, обійдуся. Все зняв.
У селі Махаринці живуть близько 1800 осіб, у Сестринівці — 950 мешканців.
— Їхали бусом, по дорозі зустріли Женю, він підсів до нас. Було десь пів на дванадцяту. При в'їзді до старого кірпічного заводу в Махаринцях побачили двох хлопців. Інтересно стало, що вони там роблять, може, б'ються. Підійшли. Кажуть, машиною в'їхали в "розкараку" — три з'єднаних бетонних стовпа. Женя спитав, чи є хто в машині. Кажуть — там Інна.
Одягнений Святослав був у дві кофти, джинси та гумові чоботи.
— Не знаю, як вони влетіли, але зверху на машині були два стовпи, ще один — під нею. Автівку перекинуло на правий бік, скрутило. Я заліз усередину, Женя присвічував телефоном. Інна просила про допомогу, — розминає долоні Святослав. — Лобове скло сильно прижало їй грудну клєтку. Прикрив їй лівою рукою лице і вибив скло. Але вилізти вона не могла — праву руку зажало, кістка, м'язи на ній були чорні, шкіра порвана.
Чоловіки спробували підняти авто.
— Чи хоча б повернути трошки ту машину. Але вона ніяк не сунулась. Із молодьожи лишилися двоє хлопців, інші втікли. У цих двох був шок: не могли ворохнутися, стояли метрів за 15 від машини. Женя за руки їх привів. Але й у п'ятьох не виходило зрушити авто ні на сантиметр. Викликали "швидку" та пожежників.
За кілька хвилин почали обриватися дроти.
— Вони падали біля машини. Все тріщало, іскрилося. Повно диму, нічого не видно, наче сварка працює. Ми взяли у свата лопати й накидали землю. Відчувалося, що б'є током. Раптом машина загорілася ззаду. Інна закричала: "Допоможіть!". А за кілька хвилин вигукнула, що їй вдалося витягти руку. Якимось чудом машина сама трохи посунулася.
Святослав пішов до палаючого автомобіля.
— Чим ближче підходив, тим більше било током. Метрів за 10 почало сіпати, а коло машини сильно вдарило десь біля ключиці. Відкрив дверку, взяв Інну на руки. Мене знов телепнуло. Несу її: чим більший крок роблю, тим сильніше б'є. Згадав із фізики, що треба не підіймати ноги, а шурувати ними по землі. Відійшли метрів за 10 — авто все спалахнуло.
Інну Яринчину відвезли в лікарню. Святослав поїхав із нею.
— В Інни півтора року тому померла мама. Люди балакають, що то її душа помогла машині зсунутися, — заходить до кімнати мати Олена Максименко, 47 років. — А сина спасли резинові чоботи і те, що не вдів цепочку.
— У лікарні мені стало погано, — продовжує Святослав. — Біля ключиці наче хто втягував шкіру всередину. Лікар наказав лишатися, бо може бути зупинка серця.
Максименко тиждень пробув під наглядом медиків.
— П'ю ліки, робити поки що нічого не можна. Важко довго ходити.
Він працює охоронцем у фермерів. Навчається у залізничному училищі в місті Козятин.
— Ми з Інною не були знайомі до того. Страшно було йти до машини, але ж не лишати людину горіти живцем. Їй ампутували праву руку по лікоть. Ми дізнавалися про спеціальні протези, де навіть пальці рухаються і шкіра, як справжня. Буду підтримувати її, чим зможу.
Інна Яринчина живе з бабусею, братами — 19-річним Ігорем та 11-річним Борисом, сестрою Катериною, 19 років. Батько їх покинув, коли Інні було 4 роки.
— У машині було дуже страшно, я плакала й звала на допомогу. Жахливо пекли спина й рука. Коли Свят виніс мене з авто, подумала: "Слава Богу, я житиму", — розказує телефоном Інна. — У суботу ввечері з Наталею Марущак та Інною Федорук вийшли в центр гуляти. Дівчата приїжджають на канікули до бабусь. Хлопці предложили покататися. Влад — мій однокласник. Ще було двоє місцевих — Коля Татчук і Вадім Лутюк. Ми з Вадімом удвох сіли спереду, я — скраю, біля вікна. У момент аварії руку притисло. Далі, крім пекельного болю і страху, майже нічого не пам'ятаю. Їхали ми на середній швидкості. Кажуть, аварія сталася, бо в машині лопнуло колесо.
Інна лікується у Вінниці.
— Маю опіки на спині та обличчі. Від ліктя рука висіла на сухожиллі — кістка згоріла. Думаю, мені ще повезло, бо напруга на стовпі була 10 тисяч вольт. Дуже вдячна Святославу, що не лишив там умирати. Вадік дзвонив, просив пробачення, і дівчата. Але спілкуватися з ними не маю бажання. Вони мене покинули.
2 
1
Коментарі