15 липня у місті Жовква на Львівщині прощалися із загиблим воїном АТО 27-річним Володимиром Турчином. Настоятель церкви Святих апостолів Петра і Павла 72-річний Степан Хомин закрив ворота храму перед процесією. Людей не пустив, Євангеліє не прочитав, у поминальні дзвони не забив. За півгодини, коли сержанта ховали, у церкві вдарили весільні дзвони — священик проголошував шлюб.
— Попрощатися з Володею вийшла вся Жовква, — каже Віктор, ветеран війни в Афганістані. — Знали чи не знали його — йшли всі. Усе місто завішали чорними стрічками й прапорами. Колона розтягнулась на півкілометра, було майже 20 священиків. Біля кожного храму зупинялися, читали Євангеліє. Всі церкви відкривали ворота, дзвонили у прощальні дзвони. Крім цієї.
Жовква — райцентр за 25 км від Львова. На 14 тис. жителів — шість храмів і синагога. Влітку в місті багато туристів. Приїжджають подивитися на замок і старовинну ратушу.
Храм Святих апостолів Петра і Павла діє з 1993 року. Стоїть неподалік центру міста на вул. Львівській, 25, належить Українській православній церкві Московського патріархату. Тут зберігаються мощі первомученика Стефана, мученика Парфенія, преподобних Іова та Амфілохія Почаївських, святителя Луки Войно-Ясинецького.
Настоятель храму Степан Хомин із дружиною Надією виховали двох доньок і сина. Донька Любомира Мандзій очолює департамент освіти й науки обласної державної адміністрації.
— Не відкрити навіть браму, щоб ушанувати воїна — верх цинізму, — говорить 47-річний Ігор Муравський, депутат Жовківської районної ради. — Люди хочуть зібрати віче, вимагатимуть припинити діяльність церкви. Бо не можна воювати з агресором і самим спонсорувати їхню церкву. Про цей випадок дізнався весь світ. Мені написав священик української громади з Бразилії. Вони підтримують нашу армію, моляться за Україну і в шоці від цього настоятеля.
Храм зводили у 1991–1993 роках коштом громади й меценатів.
— Людям казали, що храм буде українським, — продовжує Ігор Муравський. — Коли став московським — дехто відійшов від церкви. Автокефальної тоді ще не було.
— Антиукраїнська діяльність Степана Хомина триває з кінця 1980-х. Тоді був активним противником передачі храмів українській церкві, — розповідає 31-річний Богдан Юрдига, колишній голова Жовківської райдержадміністрації. — 2010-го були вибори до районної ради. Тодішній голова адміністрації від Партії регіонів попросив благословення саме у Хомина.
У Жовкві діють кілька конфесій.
— На Різдво римо-католики запрошують до себе всіх священиків, — каже 51-річна Тетяна Мисик. — Степан Хомин позаторік прийшов уперше.
— Хомин такий, знаєте, напористий. За себе дуже дбає, людям може нахамити. Попадя, коли дзвонить, то навіть "добрий день" не скаже. Це — дружина священика, — розповідає знайома сім'ї Хомин, не називається.
Жовківчани нарікають, що отець Степан ніколи не приходить на відкриття пам'ятників чи вшанування пам'яті. Не відвідує віче на центральній площі, де збирають допомогу армії. Не буває там, де є інші священики.
— 1996-го помер афганець, — згадує 51-річний Олександр Кіцілінський, голова Спілки ветеранів Афганістану Жовківського району. — Я попросив Хомина відспівати. Він сказав, що похоронить тільки тоді, коли знатиме, що той православно хрещений. Погодився, коли на похорон приїхав генерал. 2008-го ми відкривали пам'ятний знак загиблим в Афганістані. Запросили священиків усіх конфесій. Хомин обурився: "Як ви смієте? Я не буду молитися з розкольниками й єретиками".
Священик Степан Хомин відмовився спілкуватись.
— Нас ніхто не попередив, що треба відкрити ворота, задзвонити, — каже його дружина Надія Хомин. — Ми — канонічна церква й не можемо молитися з розкольниками. То гріх. За воїна Володимира молилися в неділю. Ми — українці, за мир. Але хтось хоче зробити війну на релігійному ґрунті. Ми твердо стояли й будемо стояти.
2 
1
Коментарі