Сестри Карпюк мешкають на околиці Здолбунова на Рівненщині. Галині — 71 рік, Олександра — трохи молодша. Чотири роки тому жінки завели в хаті порося. Невдовзі тварина так розпустилася, що поламала всі меблі, задерла дві кози. Сусіди написали заяву в міськвиконком, щоб свиню зарізали, бо, мовляв, вона може з"їсти своїх хазяйок.
Тварину недавно забили, а тушковане м"ясо розклали по трилітрових банках і винесли у погріб.
— Чого тільки та свинюка не виробляла, — веде нас поглянути будинок, у якому мешкають сестри і шість їхніх кіз, сусідка 55-річна Олександра Колінчук. Вона мешкає через дорогу. — Свиня всю зиму прожила з ними у хаті. Така була голодна, що двох кіз розірвала. Ми переживали, що й сестер така ж доля чекає. Хотіли ту свинюку прирізати, але Шура не дала. Влада нічого не могла вдіяти без дозволу власниць, тож ми телеграмою повідомили наймолодшу сестру, яка живе у Новгороді, — Євгенію. Вона перенесла інсульт, паралізована, тому не змогла приїхати. Але дозвіл вбити свиню дала. Ми тварюку й зарубали.
На подвір"ї біля хати сидить бабуся у брудній хустці й дірявих черевиках. Це — Галина Карпюк. Молодша сестра вигнала її з хати і не пускає назад.
— То вже не вперше, — каже сусідка.
Вона звичним жестом відкриває хвіртку і прямує до хати. Несе в руці жменьку напівзрілої суниці. Простягає Галині. Та хапає ягоди і починає їх поквапом їсти.
Заходимо до будинку. Купа битого скла, пір"я та іншого сміття під ногами. Паласу на дерев"яній підлозі немає. Сусідка пояснює: кози поїли за зиму. Уламки меблів валяються впереміш із подертими лахами. На голій стіні висить дивом уціліла фотографія — чорно-білий портрет батьків сестер. У повітрі стоїть запах цвілі. Пилюка стовпом. Дихати важко.
Олександра спала в іншій кімнаті на розваленому дивані. Зачула кроки і почала голосно гукати сестру.
— Ну, хіба люди при своєму розумі так живуть? — Олександра Колінчук виходить надвір і з полегшенням вдихає вуличне повітря. — Торік хоч фіранки були на вікнах, а тепер нічого нема. Десять років тому померли їхні батьки і з того часу сестри живуть самі. Ніхто їх не провідує. Єдині родичі — наймолодша сестра та її родина. Подейкують, ніби Шура була заміжня — коли молодою працювала в Донецьку на будівництві. Але що з її чоловіком трапилось, не знаю.
Галина вже доїла суниці і чекає, коли сестра пустить її додому.
— Була свиня і нема свині, — каже вона. — То мої сусіди її забили. Давно хотіли. А ми не давали. То для меншенької нашої була. Тої, що в Новгороді живе. Берегли — не встерегли. А тепер і мене хочуть зі світу звести, вже зовсім сліпа, не бачу нічого. Бодай вам!
Часом Галя купить шість булок, а свиня її перестріне і все відбере
З-за паркану виглядає сива жінка у квітчастому халаті.
— Я ж і тебе, і твою маму лікувала, а ти прокльонами сиплеш! — свариться 68-річна Валентина Кулеша. Її хата стоїть поряд з домом сестер. — Часом Леся прийде і борщу наварить або сусід Вася відро з водою до хати донесе. Бабки живуть без світла і без газу. Газ їм відключили, коли свиня збила опалювальний котел. Я перелякалася, що хата злетить у повітря і викликала аварійну. А Шура потім побила Галю — думала, що то вона наробила. Тільки Васі одного Шура й боїться. Він і свиню "заспокоїв". Дітей неможливо було на вулицю вивести — свиня і кози бігали. А воніща від них!
— Я сам ту свинюку й зарубав, — огрядний чоловік у сірій спортивній майці підійшов на шум. 65-річний Василь Шепелюк і є тим "Васею", яким страхають Олександру, щоб не била старшої сестри. — У ній було кілограм 180–200 живої ваги, не більше. Злюча була. Коли побачить когось на вулиці з відрами — ломить хвіртку і женеться туди. Могла й з ніг збити, коли заскочить зненацька. Свиня думала, що їй їсти несуть. Добре, що самих бабусь не зжерла. Часом Галя вийде в магазин, купить шість булок і несе до хати. А свиня її перестріне і все відбере.
Навколо починають збиратися люди.
— Та що хліб, свиня поз"їдала їм навіть документи — і домову книжку, і пенсійні посвідчення, — 32-річний Юрій Козачук щойно повернувся з рейсу — працює водієм маршрутки. Він живе на цій вулиці й також натерпівся від бабусь та їхнього зоопарку. — Якось Галя почала шукати свій паспорт, так знайшла тільки шматки. Щезли і 700 гривень пенсії, які вона відклала на підвіконня разом з паспортом. Напевно, свиня зжерла. Хіба вона розбирає, гроші то чи їжа? Добре зробили, що зарубали!
Місцева влада довго ламала собі голову, що робити з упертими сестрами.
— Олександра Карпюк — інвалід дитинства, — розповідає 37-річний юрист Оксана Зощенко, яка працює у Здолбунівській міськраді. — Зараз проводимо експертизу, щоб визнати її недієздатною. Тоді сестрам призначать опікуна, який буде їх доглядати. А якщо ніхто не погодиться — спробуємо перевести їх у міський будинок для людей похилого віку. Там їм однозначно буде краще.
Однак сестри опираються. Їм не хочеться лишати розбиту, але власну хату і шістьох голодних кіз. А за свинею досі шкодують. Галина Карпюк каже, що їм та свиня була як рідна.
7 
35413
Коментарі