1 лютого в селі Виблі Куликівського району Чернігівщини поховали солдата Юрія Індача, 19 років. За два дні до того тіло привезли із військової частини А-1479 "Т", що в райцентрі Ічня.
Військові показали родичам передсмертну записку солдата. "Извините меня все. Я не мог больше служить в армии. Мама, я буду плохим сыном, но я так больше не могу…", — писав Юрій.
— Юра був тихим, спокійним, — розповідає мати хлопця Людмила Анатоліївна. — Після школи вивчився в Чернігові на пекаря. На практику поїхав до Криму, працював в Алупці. Повернувся 2 жовтня торік, а через місяць його забрали в армію. Сказали, що відправлять до Харкова, у війська Міністерства внутрішніх справ. А послали в Ічню охраняти склади. 29 листопада ми їздили до нього на присягу. Юра казав: "Важко. Та всі служать, і я відслужу".
Удруге жінка відвідала сина 10 січня.
— 25 січня він телефонував моїй сестрі, — продовжує Людмила Індач. — Повторював: "За рік нікого не вбивали, і мене не вб"ють. Через півроку сам дідом стану". А 29 січня мені подзвонили з військової частини. Син зник, кажуть. Попросився покурити, переліз через огорожу і пішов. Як це так? Переліз непомічений?! Це ж склади боєприпасів державного значення. Виходить, диверсант може залізти, підірвати все і втекти непоміченим.
Обгоріле тіло Юрія знайшли біля електроопори між Ічнею і селом Гмирянка. Солдатський ремінь висів на стовпі. Кажуть, поряд лежала передсмертна записка. Матір у це не вірить.
— По-перше, почерк не синовий, — пояснює жінка. — По-друге, як вона могла вціліти? По-третє, Юра був чесний, написав би справжню причину. Я впевнена, що над моїм сином знущалися, і він не витримав. Хоча це вже навряд чи доведу, бо на обгорілому тілі не знайти слідів побоїв.
Офіційна версія смерті Індача — самогубство.
— Мені так роз"їдає серце те, що неможливо дізнатися правду, — зітхає Людмила Індач. — Якби не донька, то вже наклала б на себе руки.
3 
1
Коментарі