4 грудня після школи 13-річні Руслан та Ігор, 12-річний Дмитро, 8-річний Роман і 14-річний Олександр грали в футбол у парку Дружби Народів на околиці Вінниці. О пів на восьму вечора до хлопців підійшов невідомий чоловік, на вигляд років 35. Сказав, що приїхав з Житомира й шукає дорогу до містка через озеро.
Діти пояснили, як треба йти, але незнайомець попросив його провести.
— Почав питати, хто з нас найстарший, — розповідає "ГПУ" Руслан. — Саня сказав, що він. Дядько звернувся до нього.
Сашко сказав друзям, що доведе незнайомця до повороту, звідки видно місток, й повернеться. Коли вони відійшли на кілька десятків метрів, чоловік обернувся і гукнув, щоб не чекали хлопця — він сам приведе його назад.
— Ми поняли, що тут щось не то, — долучається до розмови Ігор. — І непомітно пішли за ними.
Чоловік та Сашко йшли серед кущів. Діти чули, як дорогою дядько розповідає попутникові "про доросле життя". Мовляв, незабаром доведеться знайомитись ближче з дівчатами, треба знати, як себе поводити. Раптом незнайомець стягнув зі школяра спортивні штани й відкинув їх убік. Сашко впав, але тут же скочив на ноги. Подумав, що чоловік утнув якийсь дурнуватий жарт. Нападник схопив хлопця й підім"яв під себе.
Чоловік спустив штани й силою намагався хлопця втримати під собою. Хапав його за геніталії, сідниці, викручував руки. Сашко борсався. Згодом експерти встановлять, що статевого акту не було, лише його імітація.
Боротьба тривала секунд тридцять. За нею з кущів спостерігали приголомшені менші товариші Сашка. Діти так перелякалися, що не могли рушити з місця. Отямилися, коли незнайомець відпустив хлопця й швидко рушив із парку.
Поки тривало "слідство", діти ще двічі бачили невідомого
— Ми прийшли в себе й побігли за ним, прослідкували, де живе, — викрикують гуртом хлопці. — Він пішов до п"ятиетажки на вулиці Стахурського. Бачили, як зайшов у під"їзд.
Про пригоду хлопці домовилися нікому не розповідати. Боялися, що Сашка засміють.
— Але Руслан, — каже "ГПУ" 33-річна мама Романа й Руслана Наталія, — прийшов увечері і сказав: "Сьогодні сталося щось дуже страшне. Ми домовились нічого не казати, але я скажу". Й усе виклав.
Наталія зателефонувала матері Олександра, а та до міліції. Усе побачене школярі мусили розповісти слідчому. Склали фоторобот нападника.
Міліціонери обійшли всі квартири у вказаному під"їзді, затримали кількох схожих чоловіків. Жодного з них діти не впізнали. Тоді мами школярів самі взялися за пошук.
— Ми попросили в паспортному столі списки мешканців будинку й почали самі обходити квартири, — розповідає Наталія. — І теж нікого не запідозрили.
Поки тривало "слідство", діти ще двічі бачили невідомого. Чоловік приходив до хлопчаків у двір, проcив провести до озера, а потім зникав. Малі буквально німіли від страху.
— Я не хочу таке казати, — червоніє Роман. — Він пропонував йти в кущі...
18 грудня хлопці побачили нападника в магазині. Вирішили розділитися на дві групи — одні пішла слідом, інші зателефонували батькам і чекали їх у домовленому місці. Незнайомець помітив, що за ним слідкують. Почав кружляти між будинками, потім вскочив у тролейбус.
У цей час підбіг батько одного з хлопчаків. Він упізнав у незнайомцеві свого однокурсника Андрія, з яким навчався в медуніверситеті ("ГПУ" повідомить прізвище підозрюваного, коли справу передадуть до суду). Того ж вечора міліція затримала чоловіка у квартирі його батьків. Міліціонери порушили проти нього кримінальну справу. Андрія звинувачують у статевих зносинах з неповнолітньою особою. На допиті він зізнався у домаганнях.
Андрій працює лікарем-анестезіологом в обласному дитячому туберкульозному диспансері. Має дружину-лікарку та сина-підлітка. У трикімнатній квартирі п"ятиповерхівки, де ґвалтівника шукала міліція, живуть Андрієві батьки — відомі у Вінниці лікарі.
Колеги з диспансеру не зауважували за анестезіологом ніяких відхилень. Сусіди говорять про Андрія, як про дуже порядного чоловіка.
— Можливо, щось у нього сталося в житті, — припускає мама Романа й Руслана. — Я чула, як він кричав, підписуючи протоколи: "Ви не знаєте, що зі мною зек зробив!".
31 грудня райсуд Вінниці відпустив Андрія за підпискою про невиїзд. Після цього батьки не дозволяють дітям гуляти за межами двору й розмовляти з невідомими.
— Він же знає, де живуть хлопці, — каже Наталя. — Ми боїмося за їхнє життя, психічний стан. Мій Руслан на заняттях з психологом сказав, що вбив би нападника. Це страшно.
Ім"я потерпілого змінено.
2 
1
Коментарі
3