Скажена рись покусала чоловіка і розірвала кота

2 червня в селі Петрова Слобода Корюківського району Чернігівщини на 56-річного Василя Дзюбу напала рись.

Близько 6.00 він узяв велосипед і погнав корів на пасовище. Череду збирають на околиці, з іншого боку села. Назад їхав на велосипеді, майже дістався до свого двору.

— Не доїжджаючи до врем'янки метра 3, зльоту на мене стрибає ззаду неізвєсне существо. Тільки краєм глаза бачив — щось риже мелькнуло із-за сараю. Учепилося зубами в потилицю і сидить на мені. Я ще з велосипеда не зліз. Голову прокусило, ричить. Я впав, давай оборонятися. Роздивився, що то рись — по телевізору бачив і в зоопарку. Скинув її з шиї, а вона огризається і кігтями хватає, дряпається. Так ми з нею борюкалися десь минуту. Я поборов рись, хотів задушить. А вона вкусила за палець, якось вивернулася й тюпу-тюпу від мене, повз кухню і в двір.

Із Василем Григоровичем говоримо в хірургії Корюківської райлікарні. Ззаду на голові в нього глибокі рани, тіло в подряпинах, сліди укусів на руках. Чоловіку зробили 15 уколів — біля кожної рани.

— Уколи болюченні! І рани теж. Рись та ростом із доброго собаку, кілограмів 30 чи 40. Та хіба я її роздивлявся? Стежив, шоб глаза не повидирала. У цей час на вулиці, під двором жінка в людей молоко приймала. Я кричу: "Люди, тікайте!" Рись попід хатою мимо них пройшла.

Село Петрова Слобода розташоване за 5 км від райцентру. Хата Дзюби третя скраю. За городами — ліс.

— Я три года тому почала подозрєвать, шо в нашому лісі рись завелася, — розказує Тетяна Голуб, сусідка Дзюб. — Якось попід лісом на снігу побачила необичні сліди. Казала сільському голові, та він тільки на шутку перевів.

2 червня встала поратися. Подоїла корову, козу. Собака наш, Бурко, загавкав. Повертаюся, якийсь звір від мене шугонув, бистро, як молнія. Тільки рижий зад побачила та куций хвост. Вмєсто того, щоб оббігти сарай, тварина рвонула всередину, вибила скло і вискочила на вулицю. Злякатися я не вспіла. Хоч і познала, що то рись. Узяла сапу на всякий случай, пішла на вулицю і розказую людям, які молоко здають. Аж звір із двору Дзюб виходить. А слідом і Василь іде, весь у крові. Нас паніка охватила. Дзвонили в "скору", а попали в пожарку. Повідомили міліцію, сільраду. Рись минут через 10 із кущів вилазить, по дорозі пройшла і знов у дірку в заборі полізла. Приїхала міліція, санстанція, голова сільради. Дзюбу "скора" забрала.

Одна з жінок дорогою додому побачила в іншому кутку села кота без голови і поряд рисячі сліди.

— Ми з чоловіком телят попоїли, — продовжує Тетяна Голуб. — Виходимо з сараю, а мимо нас на собаку рись летить. Скочила на Бурка, і вони покотилися клубком. Чоловік узяв вили, хотів рись проштрикнути. Але вони картопляні, тупі. Володя давай її вилами лупить, разів п'ять ударив. Вона покинула собаку. Без розгону перескочила забор, знов у двір до Дзюб. Там залягла під стару грузову машину. Я вичитала, що рись — така тварина, якщо жертва в неї вирвалася, вона буде її преслєдувать, доки не уб'є. Участковий приїхав. Узяв ружжо, мій чоловік — палку, і пішли до машини. Участковий вистрелив. Поприїжджало тоді начальство: еменесники, санстанція, мисливці, лісничі. Бурка сказали вбити. А як його вб'єш, як він на тебе такими очима дивиться? Защищав мене.

— Лисиць бєшених часто бачили, зовсім не така поведінка, — говорить Володимир Голуб. — Вона біжить, нічого круг себе не бачить. А рись нападала, спасатися питалася. Я вобще считаю, що рись це і є та сама чупакабра.

— Звір заховався на городі під старий ГАЗ-51, метрів за 30 від лісу, — згадує дільничний Павло Мазко. — Рудий, розміром із собаку, ноги довгі, морда котяча, вуха з кисточками. Коли я наблизився, рись почала ричати, шерсть здибилася. Прийняла стойку для нападу, заричала і зробила прижок у мою сторону. Я вистрілив. Передзвонив черговому, дочекався санстанцію. Труп погрузили в герметичний ящик.

3 червня стало відомо, що самиця була скажена.

— Це перший випадок за мою практику, щоб рись покусала людину, — говорить хірург Корюківської райлікарні Григорій Кравченко. — Навіть в інструкції по щепленню від сказу не написано, що робити. У хворого рани неглибокі, але їх багато. Потилиця, кисть покусані. А це небезпечно, бо сказ найшвидше передається при покусах кистей, ступнів, обличчя, голови та геніталій.

×