— Ми навіть не вітаємося. При зустрічі мама вслід бубонить прокльони. А я подумки молюся, аби те все не чіплялося до мене і дітей, — говорить 32-річна Лео­ніда Попова з міста Могилів-­Подільський на Вінниччині.

Разом із синами 4-річним Андрієм, Владиславом, 1,5 року, живе в будинку на 182 "квадра­ти". Залишився їй у спадок від батька 94-річного Леоніда Юхимовича. Помер у серпні ­торік. Відтоді мати і старші брати ­Леоніди намагаються відсудити в неї хату. Кажуть, документи на житло вона підробила.

— Я народилася, коли татові було 63 роки. Він мене дуже любив. Мав швейний цех. Робив чохли й тенти для автомобілів, збрую для коней, шкіряні куртки, кожухи. Працював цілодобово, аби родину забезпечити, — розповідає Леоніда. — Будинок звів ще у 1970-х — задовго до шлюбу з мамою. Перед смертю вирішив зробити на мене дарчу. Мама підписала згоду.

За півроку до смерті тато сильно заслаб. Я тоді жила на орендованій квартирі, — продовжує Леоніда. — До себе забрала і батька, бо мама його не перевдягала, не мила, годувала раз на день. Вона вже тоді обозлилася, адже лишилася без батькової пенсії в 6,5 тисячі гривень. А як помер, із братами назвала мене аферисткою і подали до суду через будинок.

Мати Леоніди 68-річна Христина Миколаївна живе з нею в одній хаті. Від першого шлюбу жінка має трьох дітей — 34-річну Ганну, 42-річного Олега та Віктора, 47 років. У батька Леоніди, окрім неї, є ще дві старші доньки від попередніх стосунків.

— Сестри гарно до мене ставляться. На будинок не претендують, — продовжує Леоніда. — А з братами порозумітися не можемо. Я пропонувала матері розійтися з миром — купити їй хату в селі біля одного із синів. Не хоче. Робить усе, аби мене вижити. За комунальні не платить, хоча всім користується. Субсидію я оформити не можу, бо в хаті також прописані Аня й Олег. А в них великі доходи. Дійшло до того, що нам відключили газ за борг у 18 тисяч. Скоро і світло відріжуть.

— Я все потягнути не можу, бо сама виховую дітей, — говорить Леоніда. — Від цих перипетій і вони потерпають. Торік у жовтні Олег напав на мене на очах старшого сина. З кулаками вимагав віддати документи на хату. Син плакав і кричав з переляку. На ранок посивів. Ми досі на заспокійливих, ходимо до психолога. Родичі хочуть знищити мене морально і фізично.

— У місті Леоніду знають тільки з хорошої сторони. Поважали і її батька, — розповідає знайома родини Інна Савченко, 26 років. — Вона спокійна, неконфліктна людина. Мамі нічого поганого не робить. Навпаки — захищається від неї.

Леоніда потайки возила батька до нотаріуса, щоб оформив необхідні документи на будинок. Матір згоди на дарчу не давала. На документах підпис підроблений, говорить Олег Губіліт, син Христини Миколаївни.

— Леоніда за 4 місяці до смерті викрала батька з дому та звела в могилу. А все — заради будинку. Тепер матір виживає, — каже Олег. — Давить морально. Вибиває двері у її половину хати, змінює замки. Відключила газ і воду. А півроку тому накинулася на неї із кулаками. Била по голові. Кричала, щоб виміталася. У мами був струс мозку, купа синців. Ми викликали лікарів і зняли побої. Написали заяву в поліцію, але справу зам'яли. У січні матір хотіли отруїти. Напустили повну хату газу. Думаю, це Леоніда повідкривала конфорки. Але мама вчасно відчула запах. Це її врятувало. Вона й на мене і на старшого брата кидалася кулаками битися та ногами. Дістало вже це все. Нам тої хати не треба. І мамі могли б купити, щоб жила окремо. Але як Леоніда це все закрутила і вилила стільки дєрьма на нас — то вже питання принципу. Мама з хати нікуди не піде.

×