— Наше життя перетворилося на пекло. Син не може вийти на вулицю, піти на заняття, погуляти з друзями. Четвертий місяць прикутий до ліжка. Попереду ще три, потім тривала реабілітація, — говорить 41-річна Анна Чернікова з Києва.
Її сину 12-річному Максиму зламали хребет однокласники в грудні торік. Заступник директора школи з виховної роботи та черговий учитель отримали адміністративне покарання. Поліція справу закрила. Наприкінці березня Анна Чернікова домоглася, щоб провадження поновили. Справу передали до суду.
— Максим подзвонив після другого уроку. Плакав. Розказав, що його побили однокласники. Штовхнули кулаком у груди, він упав на підлогу, — розповідає Анна. — Володимир Феcенко і Владислав Некришевич підійшли до сина на перерві. Відібрали сумку зі спортивним одягом. Порозкидали речі. Хтось знімав усе на відео. Старшокласники, які це побачили, повернули сумку сину й заставили видалити запис. Максим кинувся тікати. На другому поверсі однокласники його догнали, почали бити. Ті хлопці кріпкіші, син нічого не міг зробити. Чергових учителів на жодному поверсі не було.
Максим займався плаванням і спортивно-бальними танцями. Мріяв працювати у галузі реклами. Тому у вересні торік перевівся зі звичайної школи в спеціалізований ліцей податкової та рекламної справи №21 до 7-А класу.
— У сина сильно боліло в грудях, не відчував ніг. Його повели в медпункт. Але допомоги не надали. Я того дня була у відрядженні. Максим подзвонив бабусі, щоб його забрала. Коли вона приїхала, зрозуміла, наскільки травма серйозна. Наполягла, щоб викликали "швидку". Без допомоги він пробув півтори години. Класний керівник сказала, що це був нещасний випадок. Мовляв, хлопчик упав, — згадує Анна Чернікова.
У Максима діагностували набряк спинного мозку та забій грудної клітки. Через чотири дні виявили перелом хребта у грудному відділі.
— Після першого МРТ головного мозку Максим знепритомнів, його рвало. До Нового року стан сина погіршився, в лікарні пробули майже два тижні, — продовжує Анна. — За цей час кримінальну справу швидко закрили. Інспектор Голосіївського відділу пішов у відпустку. Матеріалів не залишив, хоча обіцяв мене ознайомити. Отримала їх лише 25 січня. Коли дочекалися результатів судмедекспертизи — пішли до суду.
— Керівництво ліцею досі вдає, що нічого не сталося. Поговорили зі мною, лише коли привела адвоката. Із батьками Фесенка не спілкувалася, а мама Некришевича зателефонувала сама. Представила все так, наче побилися через сварку. Це не так. Вони майже не спілкувалися між собою.
— Перші два місяці після травми син узагалі не міг вчитися. Тепер перевели його на домашнє навчання. Ще рік буде в корсеті, — говорить Анна Чернікова. — Він важко переживає, як з ним вчинили. Тим хлопцям нічого поганого не зробив. Колишні однокласники підтримують Максима. Хочу, щоб більше така ситуація ні з ким не повторилася. У школах мають стояти камери на кожному поверсі, а не лише на вході.
— У ліцеї провели законне розслідування в триденний термін і з'ясували обставини. Винних покарали. Із дітьми поговорив психолог, — каже директор ліцею Ірина Бабка, 46 років.
Варто відрахувати зі школи
— Жертвами цькування переважно стають невпевнені в собі діти, які чимось відрізняються від основної маси, — каже психолог Інна Лук'янець, 42 роки. — У кривдників теж є комплекси. Зазвичай їх удома авторитарно виховують, не дають висловити власну думку. В них накопичується прихована агресія, яку спрямовують на слабших. Коли в дитячому колективі виникає цькування, у ситуацію мають втрутитися батьки, вчителі. Пояснити, які наслідки це може мати. Якщо розмови не допоможуть, слід ініціювати відрахування учнів, які підбурюють гнобити інших. Зазвичай таких двоє-троє у класі.
2 
1
Коментарі