Народний депутат від Партії регіонів 55-річний Володимир Олійник не може поділити із сестрою і братами батьківську хату в селі Бузівка Жашківського району Черкащини.
— 11 років згадували про батька тільки на свята, а тепер згадали і за хату, — каже 51-річна Галина Пояркова, сестра нардепа.
Бузівка — за 16 км від райцентру. Тут понад дві тисячі мешканців, є школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, дві церкви, будинок культури, дев'ять магазинів і кафе, працює агрофірма. Раніше селом пролягала міжнародна траса Київ — Одеса, однак 2010 року новий автобан пустили за Бузівкою.
— Нас у сім'ї четверо. Найстарший Василь, Володя — середній, Толя — молодший, а я — найменша, — Галина Миколаївна зустрічає на автобусній зупинці. Вона у чорній куртці та спортивних штанях, без шапки, поправляє русяве волосся. Проводить до батьківської хати. — А он і Анатолій поїхав, — показує на "субару", що проїжджає вулицею й зупиняється біля магазину "Випічка".
На сусідній із центральною вулиці сніг не розчищений.
Володимир Олійник працював суддею в Черкасах, двічі був мером обласного центру. Від 2002-го живе в Києві, народний депутат. Його брати Василь і Анатолій — підприємці. З родинами живуть у Бузівці, мають тут магазини, пекарню, газову заправку, будують станцію техобслуговування. Галина — технолог за освітою, до 2000-го жила з чоловіком і сином у двокімнатній квартирі столичного мікрорайону Троєщина. Після смерті матері більше часу проводить у Бузівці.
— У нас тут скромно, бо господарства нема де тримати, — заходимо на подвір'я. — Я ж часто у Київ їжджу, а батько вже не може. Тільки собака є, Пушок.
Хата Миколи Олійника — за 200 м від синової пекарні. Будинок цегляний, оздоблений "шубою", бляха на даху поіржавіла. На металопластикових вікнах висять ролети, біля входу причеплена супутникова антена.
— Усі ремонти я робила за свої гроші, — Галина відчиняє двері, показує нові кухонні меблі. Шпалери недоклеєні. — Туалет був надворі. Але батько колись упав, подзвонив мені. Я приїхала, зробили в хаті ванну, унітаз.
87-річний Микола Олійник сидить посеред вітальні у картатій сорочці. На плазмовому телевізорі "Самсунг" дивиться "Діалог із країною" президента Віктора Януковича. Від екрану не відривається, на присутніх уваги не звертає.
— Відколи померла мама, я доглядаю батька, — розповідає. — Він гіпертонік, недочуває. Мій чоловік Сергій — кардіолог. Останні 11 років постійно дивиться за батьком. З вени бере кров і возить у Київ на аналізи. Кардіографа часто привозить, усіх сусідів обстежує. Батькові дорогі імпортні ліки купуємо. Брати жодного разу нічого не дали на лікування.
2005-го Микола Олійник оформив дарчу хати на онука 25-річного Євгена Пояркова, сина Галини. Той працює у столиці лікарем. Сини батькові не перечили.
— А у 2011 році почалося, — згадує Галина. — Батькові ювілей святкували, всі зійшлися, приїхав Володя. Зібрались і кажуть, що батько на мене скаржиться. Незрозуміло, куди витрачаю його пенсію. Батько тоді отримував 1100 гривень. Да, я забирала, за неї купляла продукти, платила за газ і телефон, ліки. Батько ж постійно дзвонить хлопцям зі стаціонарного. Володі все розказала. Наступного дня він прийшов: "Ми з сім'єю порадилися і вирішили, що твій Женя не достойний батьківської хати". Сказав, що я травлю батька їжею, а мій чоловік — ліками. Найняв повариху. Вона кожен день приносить батькові їжу, він її розігріває. Оце наварила йому вареників на пару, він же любить. Поставила, а він викинув. Потім і Василь з Анатолієм підключилися. Кажуть: ми тебе звідси виженемо, хату заберемо.
Галина Миколаївна каже, що 30 березня торік брат Анатолій її побив.
— Якраз встановлювала антену, — згадує. — Прийшов Анатолій, почав кричати. Двічі вдарив у груди, штовхнув на підлогу. Потім Толя другий раз побив мене, 11 вересня. Я дзвонила і в міліцію, і в прокуратуру. Міліція приїжджати відмовилися. Думаю, це Володя розпорядився.
Брати Олійники подали заяву до суду, вимагають визнати договір дарування хати недійсним.
— Ось дивіться, — жінка дістає документи. З них випливає, що Галина Пояркова вигнала батька з його помешкання. Тепер Микола Олійник змушений жити у сина Анатолія. — Он батько сидить, нікуди зі своєї хати й не виходив. Якщо брати думають, що я його отравляю, то чого досі ніхто не забрав батька до себе?
Зараз Миколу Олійника забезпечують сини. Володимир оплачує послуги кухарки, Анатолій — купує продукти.
— Конфлікту навколо хати вже немає, — каже "ГПУ" Володимир Олійник, 55 років. — Ми з братами і батьком вирішили: хату залишимо сестрі, а за місяць батько перебереться до Анатолія.
— Після того, як батько оформив дарчу, сестра почала його обіжати, — додає Анатолій Олійник, 54 роки. — Батько — стара людина. Може їсти, накришити хлібом, кілька разів до туалету не добігав. Сестра лаялася. Батько пожалувався нам. І зараз розказує, що вона то телевізор виключить, може вдарити, каже: "Це хата не твоя". А всі ті ремонти вона робила на Володіні гроші. Перед судом щодо оскарження дарчої Володя при нас казав батькові: "Яке б не було рішення суду — батьку, перепиши хату на сестру, хай не колотить світ". Ми вирішили, що я заберу батька до себе. Зараз у врем'янці робимо ремонт. До середини березня там буде палац.
Анатолій Миколайович говорить, що часто спілкується з батьком.
— Ми з братами знали, що він при Галі, то не дуже й мішалися. А зараз заходжу до батька кожен день. І нам з Василем, і Володі прикро, що сестра такого наколотила через ту хату. Вона нам не треба. А Галя вже й Тимошенко згадала, і Кужіль, і по всій Україні рознесла. Бог їй суддя. Володя сьогодні до мене приїжджав. Пообідав, подивився, як іде будівництво. До Галі йти не хоче, бо вона виходить на вулицю, починає кричати. Володя — солідний чоловік, нащо йому ті скандали? Бити я її не бив. Дав раз ляпаса, бо приснула нам з батьком сльозогінним газом, а сама у вікно вискочила.
Селяни знають про конфлікт у Олійників. Одні підтримують жінку, інші — її братів.
— Галя з чоловіком — хароші люди, порядочні. Ніколи не одкажуть, як шо треба. У Галі кругом порядки, батько доглянутий, — каже сусідка Миколи Олійника. Просить не називати її.
Біля церкви стоїть гурт.
— Вони зараз ремонтують сарай у Толі, — каже огрядна, високого зросту жінка в коричневому пальті і синій хустці. — Зроблять батькові одну комнату, а за стіною будуть свині. У хату батька не хочуть брати. То все показуха. То такі люди, що заберуть старого на пару днів до себе, а потом назад Галі отправлять. Бо він нікому там не нада.
— Галя — скандальна жінка, — заперечує чоловік середніх років у чорній куртці з білими літерами на грудях. — У Києві колотить свою сім'ю, то син із чоловіком її сюди відправляють, щоб не мішала.
3 
1
Коментарі
10