8 січня поховали 28-річного Сергія Маламуру з села Бруслинів Літинського району на Вінниччині. 26 грудня він упав у шахту вантажного ліфта в будівлі колишнього заводу "Аналог" у Вінниці. Приміщення здають в оренду.
— Того дня Серьожа хотів відпроситися з роботи. Напередодні послизнувся, упав і здер руку. Та старший водій Влад сказав, і так немає кому робити. Чоловік не хотів підводити хлопців і залишився працювати, — розповідає дружина 27-річна Олена Маламура.
Сергій був експедитором на вінницькому заводі фруктових концентратів і вин. Розвозив бутлі з водою по офісах.
— Мали підняти 15 бутлів із другого на третій поверх. Сергій сказав, щоб я подавав із машини, а він складе їх у кабіну ліфта. Бачили, двері були привідчинені. Значить, кабіна на місці. Всюди темно. Знали, світло з'явиться лише після того, як натиснеш на кнопку поверху, — говорить колега Артем Виноградов. — Приходжу з бутлями, а Сергія немає. Чути тільки хрип і стогін знизу.
Артем викликав рятувальників і "швидку".
— Ліфт був під напругою. Піднімати через шахту боялися, щоб не нашкодити, — розповідає керівник збуту питної води Алла Болдирєва. — Лікарі й МНСники не могли дістатися до Сергія, бо упав у підвал. Його орендує фірма, яка поставила на приміщення сигналізацію. Лише за годину приїхав власник. Сергій вже був у комі.
Маламура мав травму голови, ребер, зламав хребет і шийні хребці. 11 днів пробув у лікарні. Помер 5 січня, не отямившись. Технічні працівники "Аналогу" запевняють: ліфт не працював з 2014 року. Відколи завод перестав випускати продукцію.
— Він виведений з експлуатації і законсервований. Як чоловік туди попав — невідомо, — каже представник заводу Михайло Цибульський.
Після випадку на двері вантажного ліфта повісили замки, попереджувальні знаки.
— Хлопці постійно піднімалися цим ліфтом. Замовлень мали багато. Кажуть, ліфт не працював. Тоді чому він був під напругою? — додає Алла Миколаївна.
Випадок розслідує спеціальна комісія управління з охорони праці.
— До останнього вірила, чоловік житиме. Розривалася між домом і лікарнею. День починався з молитви. На восьму добу йому стало гірше. Лікарі визвали родичів: приїжджайте, бо Серьожа буде помирати. Тітка і брат чоловіка мене спитали: "Ображаєшся? Вимолюєш його, а ми хоронимо".
Сергій і Олена Маламури прожили разом три роки. До декрету жінка працювала водієм тролейбуса. Виховували доньку 6-місячну Злату. Дівчинка народилася недоношена.
— Сірьожа перший взяв її на руки. Трусився за донькою. Сам купав, гуляв із нею. Вночі вставав, як плакала. Мене жалів. Будив тільки, щоб погодувала. Такого чоловіка ще треба пошукати. Злата за ним скучає. Принесли фотографію з похорон. Як побачила татків портрет — засміялася. Стала хапатися за знімок, — розповідає Олена.
Сергія Маламуру поховали в селі Бруслинів поряд із матір'ю Надією.
— Після похорон пропало молоко. Перевела дитину на суміш. Ще й в лікарню доведеться лягти на два тижні. Дитина слабка, — каже Олена Маламура.
3 
1
Коментарі