Жителя райцентру Пологи Запорізької області Сергія Ткача, 55 років, називають убивцею століття. Для суду над ним довго шукали залу, яка вмістила б родичів усіх його жертв. На засідання виставляють посилені міліцейські кордони — бояться помсти людей. Справу заслуховують із грудня 2007 року у Дніпропетровському апеляційному суді.
Перед першим засіданням на столі у фойє суду матері викладають фотографії загиблих доньок. Для знімків бракує місця. Ткача звинувачують у 72 вбивствах. Він зізнається у скоєнні більш як сотні.
Із російського Кузбасу Сергій Ткач приїхав у 1980-х. Там закінчив школу міліції, працював експертом одного з райвідділів міста Кемерово. В Україні спочатку оселився в Павлограді на Дніпропетровщині. Одружився, народилося двоє дітей. Слідчі кажуть, що там убив щонайменше 50 дівчат.
Наприкінці 1990-х Ткач покинув родину і переїхав до міста Пологи. Не убивав протягом трьох років. Тіла дівчат віком від 9 до 20 років почали знаходити в очеретах річки Конки навесні 2003-го. Першою пологівською жертвою стала 9-річна Яна Попович. Ткач перестрів її поблизу напівзруйнованого цегляного заводу, коли дівчинка йшла зі школи до бабусі. Задушив, зґвалтував, тіло кинув біля залізничного насипу. Згодом така ж доля спіткала 20-річних Марину Михайлюк, Катерину Хорунжу, інших.
— Катя відеокасетами торгувала, — згадує коректор місцевої газети Наталія Володимирівна. — Її тіло знайшли в річці. Маніяк забрав десяток яєць, які дівчина несла додому.
Ткач працював на каоліновому заводі "Мінерал". Зійшовся з бухгалтеркою Валентиною. Вона мешкала у двокімнатній квартирі на околиці райцентру, дорослі сини жили окремо.
— Валюша багато років була одна, — зітхає її кума Галина, 50 років. — А Сергій тихий такий, привітний. Нікому злого слова не скаже. Перед арештом, пригадую, святкували День Валентина. Ткач приніс Валі букет квітів. За столом заговорили про маніяка. У мене племінниця пізно поверталася з технікуму, ми з чоловіком зустрічали і проводжали її щовечора, так боялися. А маніяк сидів поруч і лаявся разом з усіма.
У міліції мене катували, вимагали написати зізнання
— Ловили Ткача довго не тому, що він такий розумний, — кажуть пологівчани. — Не чіпали, бо він — колишній міліціонер. Очевидно, підробляв у них позаштатним агентом, допомагав шукати маніяка.
5 серпня 2005 року Сергія Ткача арештували на робочому місці. У хаті по вул. Леніна, яку він тоді винаймав, знайшли рюкзак речей загиблих дівчат. Чоловік написав каяття.
За злочини Ткача засудили десятьох невинних людей. Один із них — павлоградець Володимир Світличний — повісився в камері слідчого ізолятора, шість досі сидять. Троє з них — пологівчани. Якову Поповичу і Віталієві Каїрі дали по 15 років в"язниці, Максимові Дмитренку — 13.
14-річний Яків Попович написав зізнання у вбивстві 9-річної двоюрідної сестри Яни в райвідділі міліції. Після цього його батьки продали хату в Пологах і переїхати до родичів під Житомир. Бо мати загиблої дівчинки постійно дорікала їм, що виростили звіра.
23-річного Віталія Каїру арештували на підставі свідчень двох школярок. Вони бачили, як той повертався додому дорогою, де знайшли тіло 13-річної Олени Прищепи.
Згідно з українським законодавством, засуджені сидітимуть доти, доки Ткачу не винесуть вирок.
Тіло 19-річної Олени Курілової знайшов в очереті 55-річний пологівчанин Олександр Шерстяченко. Чоловік викликав міліцію і на тиждень опинився в камері райвідділу.
— Я — інвалід дитинства, у мене паралізована ліва рука, — каже Олександр Олександрович. — Я фізично не міг зламати шию дитині, як це робив Ткач — колишній чемпіон Кузбасу з легкої атлетики. Але мене катували, вимагали написати зізнання.
Шерстяченко подав позов до суду. Сподівається отримати мільйон гривень компенсації.
Днями Верховний суд України переніс розгляд клопотання про звільнення Віталія Каїри. Судді кажуть, що Генпрокуратура допустилась помилки в оформленні подання на звільнення.
3 
1
Коментарі
2