Вісім років тому 41-річний Володимир Чудінов, працівник управління майном Закарпатської облдержадміністрації, уклав договір довічного утримання з двома пенсіонерами. Він зобов"язався піклуватися про 73-річну Єлизавету та на три роки молодшого Романа Прибитковських, щоб після їхньої смерті стати власником квартири у райцентрі Перечині.
За весь час чиновник допоміг Прибитковським, як твердить жінка, на двісті чи триста гривень. Тому вона хоче розірвати договір утримання. Але Володимир Чудінов заповзявся залишити житло за собою.
— Доки чоловік жив, Чудінови ще сяк-так заходили іноді, — розповідає пані Єлизавета, вдова від 2000 року. — Але допомагати ліками й не думали. Як Роман важко захворів, я продала автомобіль, гараж, пральну і швейну машини, крісло-диван, усі золоті речі.
Квартира Прибитковських — на першому поверсі п"ятиповерхівки в самому центрі Перечина. Пані Єлизаветі за неї пропонували $30 тисяч. Жінка була б рада погодитися і поїхати жити до родичів на Львівщину, але продавати помешкання, на яке претендує Чудінов, суд заборонив.
За квартиру пропонували 30 тисяч доларів
— З Любою та Олександром Чудіновими ми познайомилися ще в 1964-му, коли ті приїхали з Тюмені на Закарпаття. Через рік у них народився син Володя. Ми дружили. 1973-го помер наш із Романом єдиний син, потім дітей уже не було, — витирає сльози Єлизавета Прибитковська. — Вісім років тому мій чоловік важко захворів — атеросклероз, закупорка артерій, хвороба Паркінсона. Ми вирішили знайти опікунів, бо потрібна була поміч. Роман і каже: "Єлизаветко, давай запропонуємо Володі, синові Чудінових, щоб утримував нас. Вони такі хороші люди, лишимо йому квартиру". Я й погодилася.
У березні 1998-го пані Єлизавета відвела недужого чоловіка до нотаріуса, і вони з Чудіновими підписали договір довічного утримання.
— Підписали папери, не читаючи навіть, так довіряли. Чудінови сказали, що будуть нам помагати продуктами, одягом, ліками і двадцять гривень даватимуть щомісяця. На той час то були які-не-які гроші. Так нас одразу обманули. Пізніше виявилося, що в договорі прописали по-іншому: і одяг, і ліки, і харчі повинні обійтися у 20 гривень...
Після смерті чоловіка Єлизавета Прибитковська захотіла розірвати договір із опікуном. За згоду Володимир Чудінов запросив від пані Єлизавети $5 тисяч. Пізніше погодився на півтори тисячі, але відмовився від грошей у останню хвилину в кабінеті нотаріуса. Якийсь час пенсіонерка терпіла, а потім звернулася до суду.
— Мені зробили дві операції, і ніхто з Чудінових навіть не прийшов у лікарню. А що вже казати за ліки! Люба заявила: "Ты что, хочешь, чтобы я возле тебя сидела?". Одного разу я пішла до селищної ради за довідкою і виявилося, що у моїй квартирі прописаний Володя. Як його прописали — не знаю. На початку грудня торік я подала позов до Перечинського районного суду про розірвання договору довічного догляду. Володимир приводив брехливих свідків. На суді заявляв, що дав мені гроші на приватизацію, хоч приватизувала я житло ще у 1996-му!
Ты что, хочешь, чтобы я возле тебя сидела?
Перечинський районний суд дозволив Єлизаветі Прибитковській розірвати договір, але опікун не захотів поступатися. Чудінов подав касацію до Апеляційного суду Закарпатської області, і 8 червня цього року виграв справу. Єлизавета Прибитковська вважає, що рішення він виклопотав завдяки посаді в облдержадміністрації.
Натомість Володимир Чудінов запевняє, що не порушував умов договору і не бачить підстав його розривати.
— Те, що каже Прибитковська, — брехня. Свідки довели на суді, що я допомагав їй. Я виконував усе згідно з договором. Та й узагалі, я маю право не приходити до неї, — додав він зверхньо.
Єлизавета Прибитковська збирається подавати касаційну скаргу до Верховного суду.
— Єлизавета Прибитковська стала жертвою своєї довірливості та недосконалого законодавства, — вважає юрист Віталій Бурштин, 27 років. — Це ж очевидно, що на 20 гривень, а в 1998 році це було 10 доларів, двоє людей прожити не могли. Порядок укладання договорів довічного утримання регулює новий Цивільний кодекс, який ухвалили 2003 року. Він не висуває чітких вимог до форми договору, не прив"язує, скажімо, суму, яку платить опікун, до мінімальної заробітної плати. Не дає варіантів розв"язання етичних проблем, пов"язаних зі зневажливим ставленням опікуна до опікуваних. В Україні укладати такий договір дуже ризиковано.
2 
1
Коментарі