У суботу зранку під будівлю моргу на вул. Дмитрівській у Харкові з"їхалося 18 інкасаторських автівок із чорними стрічками на антенах. Чоловіки забирають тіла колег Костянтина Косова, 38 років, 43-річного Сергія ІванченкаДмитра Журкіна, 35 років.
таНевідомі розстріляли впритул трьох інкасаторів Ощадбанку 2 квітня близько 18.00 год. на вул. Клапцова. Це в густонаселеному спальному районі на околиці обласного центру. Забрали приблизно 300 тис. грн.
— Після того страшного четверга хлопці приїжджають на інкасацію мовчки. Беруть гроші — і швидше геть, — розповідає "ГПУ" Олена Миколаївна, співробітниця банку. Вона впевнена — злочинців не знайдуть. — Бо це вже четвертий випадок. І жодної зачіпки…
— Скільки це буде тривати?! — обурюється інкасатор, який не хоче називати себе. — Як можна так працювати? Машини неброньовані. Для чого на них малювати ті зелені смуги? Аби показати зайвий раз, де їдуть гроші?! Ми вже сім років просимо — змініть маршрут! У всіх нормальних країнах інкасатори забирають гроші, починаючи з околиць і до центру. А в нас навпаки. Темніє, а ми їдемо з повними торбами грошей на околиці міста. Люди звільняються, бояться працювати.
— На Клапцова була остання, вісімнадцята, точка інкасації. Хлопці приїхали, вийшли. Біля відділення стояла сіра "дев"ятка". З неї вискочили двоє, почали стріляти з автоматів Калашникова. В результаті трьох убито. Тяжко поранено дівчину-перехожу, — говорить начальник обласної міліції Віктор Развадовський. — Це було дуже швидко. Інкасатори нічого не змогли зробити. Один тільки встиг витягти пістолет.
— Я йшла з супермаркету "Дігма", що за рогом. Бачила одного. Худий високий хлопець. Синя шапочка, синя курточка. Стояв, тримав мішок. Стріляв у голову інкасатору. Той уже лежав на землі, — розказує пенсіонерка Марія Іванівна. Вона живе в будинку навпроти.
23-річна Юлія Рубан поверталася з роботи з іншого відділення Ощадбанку.
— Нічого не бачила. Почула постріл, наче петарда. Щось боляче стукнуло в ногу. Злякалася, побігла. А тоді впала.
Куля наскрізь пробила Юлі артерію на нозі. З рани юшила кров. Олена Горіна, завідувачка найближчої аптеки, перев"язала її. Того ж вечора потерпілу прооперували.
— Вона вже розмовляє. Та ще слаба. Не питайте більше нічого, — плаче Катерина Рубан, Юлина мати.
Невідомі з місця злочину втекли на двох автівках — своїй та інкасаторській. Через 5 год. після нападу інкасаторську знайшли за кілька кварталів — у кущах біля гаражів. У склі передніх дверей — шість дірок від куль.
Двоє загиблих, Костянтин Косов і Сергій Іванченко, жили в передмісті, у селищі Дергачі. Дружили. Працювали разом у місцевому відділенні Ощадбанку. Згодом їх перевели до Харкова.
— Думали, більше грошей зароблять, — втирає хустинкою сльози Тетяна Гливка, теща Іванченка. — А як же тепер? Доньці через два тижні буде 14 років, а сину — 21. Ремонт у хаті затіяли. А городи — хто там працюватиме? Та ще три кредити! Хто їх виплачуватиме? Жінка робить медсестрою у сьомій дитячій, за копійки. А їх розстріляли, як свиней. Що ж це робиться?!
— Як тільки по радіо почув, що вбили інкасаторів, одразу відчув недобре. Дзвонив батькові, та його мобільник не відповідав. Я зрозумів, що то він, — каже Віталій Іванченко. — Тато ніколи не говорив, що робота ризикована. Мабуть, звик.
— Він мені казав не раз: треба міняти роботу, — розповідає Сергій Єрьомін під будинком Костянтина Косова. — Ми з ним росли в одному дворі. Я п"ю другий день, як дізнався. Кажу Тетяні, його жінці: чим допомогти? Ну, машина в мене є, а більш нічим. Грошей нема. Сиджу без роботи. А Костя… Купив он ту синю "копійку", була рухлядь. Увесь мотор своїми руками перебрав.
На другому поверсі у квартирі, де жив Косов, відчинено двері.
— Донечка моя, Тетяна, спочатку плакала. А тепер сидить, мов заціпило, — говорить Людмила Піщана, теща загиблого. — Двійко діток залишилося. Юлі 8 рочків. Костя не відходив від неї. А старшій 14.
— Тато завжди привозив горобців із полювання. Для нашого котика, — мовить Юля й вибігає з кімнати.
Третій загиблий інкасатор, Дмитро Журкін, за три дні до загибелі із дружиною Тетяною та 9-річним сином Стасом відсвяткував новосілля.
Для чого на машинах малювати зелені смуги? Аби показати, де їдуть гроші?
Злочин обговорює увесь Харків. На виїздах із міста стоїть міліція, зупиняє чорні "тойоти" та сірі "дев"ятки". Чорну "тойоту" кілька днів бачили на місці, де сталося вбивство. Переписують номери, прізвища водіїв. На стовпах і зупинках розвісили фотороботи підозрюваних.
Харківська міліція заплатить 500 тис. грн за інформацію, котра допоможе затримати злочинців.
У неділю міліціонери провели слідчий експеримент.
— Балістична експертиза підтвердила: інкасаторів було вбито з того самого автомата Калашникова, що і 2001-го, 2005-го і 2006-го, — стверджує Віктор Развадовський.
За вісім років убили дев"ятьох інкасаторів
На інкасаторів у Харкові у цьому столітті нападали чотири рази. Вбито дев"ятьох людей.
Перший випадок стався 26 жовтня 2001-го. На вул. Дерев"янка біля меблевого магазину загинув сержант міліції Олександр Шабельников. Невідомі забрали в нього 400 тис. грн і автомат Калашникова. Як вважає слідство, з цієї зброї й стріляли під час решти нападів.
Рівно за три роки, 26 жовтня 2004-го, біля кас на вул. Героїв Праці впритул розстріляли охоронців Ощадбанку Юрія Берка та Василя Герасим"юка. Охоронця-стажера Сергія Йощенка тяжко поранили. Скільки саме грошей зникло тоді, міліція не повідомила.
8 листопада 2005 року напали на інкасаторів, які приїхали забирати гроші зі складу "Укрптахосервісу" на околиці Харкова. Тоді загинули Віталій Кухтін, Ігор Скрипник та Володимир Ляшенко. Невідомі втекли із приблизно 100 тис. грн.
2 
1
Коментарі
1