"Ми із Ромою планували одружитися на Новий, 2006, рік", — розповідає 24-річна вінничанка Ольга Хацьола. — Мені подзвонили за кілька днів до свята: Романа закрили, треба шукати адвоката. Розписатися ми не встигли, — на зустріч у парку відпочинку в центрі Вінниці Ольга прийшла із 4-річним сином Дмитром. Струнка брюнетка із синіми очима розпускає довге волосся. — Піди покатайся на машинках, — дає синові 20-гривневу купюру.
Ольга познайомилася із Романом, коли їй не було 18. Навчалася на останньому курсі економічного коледжу. Роман — старший на 12 років.
— Ми пішли в кафе й почали жалітися одне одному на життя, — згадує жінка. — Я була третьою дитиною в сім"ї. Мама лікар. Тато працював у ДАІ, полковник. Зазвичай найменших більше люблять. У мене навпаки. Відчувала себе недолюбленою. А Романа мати в 3 роки покинула — поїхала в Ізраїль. Досі про сина не згадала.
Вінничанин Роман Гурський, 36 років, був бізнесменом. Із партнерами закуповували в Росії екскурсійні катери та здавали їх в оренду в Криму. Торгували бананами. Його заарештували в Києві 26 грудня 2006-го, коли повертався з відрядження до Росії. Звинуватили в розбійному нападі та кількох крадіжках.
— Рому замовили його партнери, — Ольга ледве стримує сльози. — Хоч у нас не було великих грошей. Мабуть, має компромат на них. Його так і викинули з бізнесу.
25 травня 2004-го у Вінниці напали на дружину підприємця Ельдара Назарова Наталію. Вона сідала до свого БМВ, коли двоє чоловіків вирвали з рук ключі та заштовхали до машини. Жінку побили й викинули з автомобіля.
— Романа звинуватили в нападі, — пояснює Ольга. — Хоч він із 2002 по 2006 рік працював у Москві охоронцем у магазині. Надав суду документи, які підтверджують, що його не було в Україні. Приїжджав лише на похорон батька 2003-го. На суді дружина Ельдара сказала, що вона не впізнає в Романові чоловіка, який був серед нападників.
Слідство висунуло аргумент, мовляв, Гурський керував нападниками із іншого авто й тому його не бачили.
У кримінальній справі із Романом Гурським проходить неодноразово судимий житель Вінниці Ярослав Гедзь.
— У судах практикується так звана спрощена форма судового розслідування, — пояснює Віктор Князєв, адвокат Романа. — Це коли людина не заперечує участі в злочині і судді його не розслідують. Гедзь, "не глядя" підмахнув 19 обвинувачень. Він написав 10 явок із повинною. От йому і "пришили" Гурського.
Рому замовили його бізнес-партнери
На суді Ярослав Гедзь відмовився від своїх свідчень проти Романа й вибачився, що під тиском слідчих обмовив його. Мовляв, був у наркотичній ломці й підписував протоколи допитів, не читаючи.
— Гурського також обвинувачують у крадіжці в будинку ректора Агрономічного університету Середи в грудні 2004 року, — продовжує Віктор Князєв. — Два томи карної справи по обвинуваченню Гурського саме по епізоду із цією крадіжкою пропали. У них записані свідчення дружини ректора, що нападники були в масках, і вона нікого не впізнала. Зате на суді сказала, що начебто розгледіла в прорізах маски очі Гурського.
Торік у червні Староміський суд Вінниці засудив Романа Гурського до 12 років тюрми. Ярослав Гедзь отримав — 10.
— Я пішла з дому жити до Романа за чотири місяці до закінчення технікуму, — згадує Ольга. — Батько сердився. Роман казав: "Кохання коханням, а диплом отримати треба". Економічна освіта допомогла, коли чоловіка арештували.
Синові було 10 місяців, коли Романа ув"язнили. На нервовому ґрунті в Ольги розвинулася хвороба легень. Жінка потрапила до туберкульозного диспансеру.
— Віддала сина старшій сестрі Інні. Вона живе в селі під Вінницею. Я пішла з братом співати на весіллях. Потім віддала сина в санаторний дитячий садок і влаштувалася брокером. Недавно — страховим агентом у автосалоні. Романову квартиру здаю подобово. На передачі йому вистачає, — Ольга скаржиться, що слідчий не дає їй дозволу побачитися з чоловіком. — Я вже рік його не бачила.
Адвокат оскаржив рішення Староміського суду Вінниці в Апеляційному суді. Нині триває розгляд справи про звинувачення Романа Гурського.
— Я вірю, що витягну Романа з тюрми. Він не винний, — на очах Ольги сльози. — 12 років — це так довго...
Коментарі