У ніч на 15 серпня з вікна власного кабінету на шостому поверсі Харківського національного університету радіоелектроніки викинувся 79-річний Юрій Коваль, завідувач лабораторії інформаційно-вимірювальних систем.

— Коли ми підійшли, він уже не дихав, — каже 23-річний Олександр Сиренець, який помітив викладача.

— Юрій Олександрович понад 35 років працював на нашому факультеті. У наукових колах його знають за дослідження у сфері високоточної синхронізації часу і частоти, — каже Леонід Тимошенко, заступник декана радіотехнічного факультету. — Усі знали його як тиху, спокійну, зосереджену на науковій роботі людину.

У кабінеті вченого знайшли дві передсмертні записки.

— Одну — на столі, другу — в кишені його піджака, — уточнює колега загиблого Ірина Колибіна, 56 років. — Юрій Олександрович просить нікого не винити. Пише, що після смерті дружини Нелі Петрівни півроку сам. Не може цього пережити, стомився. Він лишився зовсім один. Син із родиною живе окремо.

— Судово-медична експертиза показала, що смерть настала в три години ночі. Ми ще перевіряємо, це самогубство чи нещасний випадок, хоча слідів насильницької смерті не виявили, — каже Ірина Клименко із Дзержинського райвідділу міліції Харкова.

Юрій Коваль винайшов ультразвуковий рідинний витратомір, пристрої для звірки шкал часу й для обробки сигналів. За наукове дослідження "Проблемно-орієнтовані обчислювальні засоби обробки інформації в реальному часі" у травні отримав Державну премію в галузі науки і техніки. Раніше — Державну премію за підручник з основ теорії ланцюгів.

Єдиний син професора 54-річний Олександр Коваль із дружиною та донькою живуть в іншому районі Харкова.

— Вони зайняті, у них своє життя. Правда, на всі свята ходили до батька. Інтелігентні люди, — каже сусідка науковця Ніна Іванівна. — Юрій Олександрович їх дуже любив. Він — людина совєтської закалки. І лампочку в під'їзд купить, і двері підтримає. На роботу пішки ходив. Дружина була тінню Юрія Олександровича, все за ним. Така пара, до старості за ручку ходили.

×