"Ми тут живемо, як у концтаборі, — скаржиться "ГПУ" 38-річна Галина Невмержицька з села Лучанка Овруцького району Житомирської області. — Прикордонники нас зашугали, люди бояться слово сказати. Сьогодні спокійно можуть дати пляшкою по голові, а завтра й застрелять як собаку".
Лучанка розташована серед лісів і боліт, за 50 км від райцентру. За селом — кордон із Білоруссю, тому люди постійно носять із собою документи. Мобільні телефони тут почали купувати після парламентських виборів, коли встановили антену. Люди живуть переважно за рахунок ягід і грибів, які здають заготівельникам.
Із родиною Невмержицьких зустрічаємося в їхній хаті. Вони відмовляються фотографуватися — бояться помсти прикордонників. Кажуть, останні кілька років ті знущаються з селян.
— Я безробітний, — розповідає 39-річний Сергій Невмержицький. — Збираю опеньки, здаю їх по 2,5 гривні за кіло у Возничах (село за 8 км від Лучанки. — "ГПУ"). Галя працює в сільській бібліотеці. Виховуємо трьох дітей.
1 листопада чоловік поїхав підводою до лісового зрубу. Назбирав опеньків і по обіді планував вернутися додому.
— Чую: "Стій! Наряд!" — згадує Сергій. — Хоч ніякої смуги не було. Дивлюся — стоїть УАЗ. Підходять двоє прикордонників, вимагають паспорт. Мовляв, шукають контрабандистів. Але ж усіх наших вони знають в обличчя. Я показав гриби, пропонував проїхати до мене додому. Та їх "бобік" рвонув на коня, промчав за 20 сантиметрів. Тварина злякалася, ледь на дерево не полізла. Із машини вийшов прикордонник, кілька разів вистрелив у повітря з табельного пістолета. Я служив в Афганістані — зброї не боюся. А тому пацану десь двадцять із хвостиком років.
Наступного дня Галина Невмержицька написала скаргу голові сільради. Нині деталі пригоди з"ясовує міліція.
До хати заходять сусіди — 41-річний отець Сергій, Микола Невмержицький, 34 роки, і депутат Овруцької райради Сергій Ковальчук, 49 років.
— Минулої весни збирав гриби, — згадує Микола. — Виходжу з лісу, а мого мотоцикла немає. Знайшов на заставі з поламаним двигуном. "Хто ж його мені робитиме?" — питаю. У відповідь лейтенант Олександр Мельник як вліпить мене кулаком — вибив зуба. Я пішов додому.
Микола спробував домогтися у прикордонника відшкодування.
— Коли Мельник почув про це, розбив на моїй голові пляшку, — говорить чоловік. — Наказав закрити рота. Інакше, мовляв, мені підкинуть наркотики й зроблять контрабандистом.
До розмови приєднується священик.
— Торік, після Великодня, зустрівся із двома прикордонниками у магазині, — розповідає отець Сергій. — Одного з них мали судити за хабарництво. У нас усі знають, що вони збирають данину у справжніх контрабандистів. Питаю: "Ну як там ваші хабарі?". Вони накинулися на мене, відірвали ґудзики, обматюкали.
Селяни запевняють, що вечорами прикордонники пиячать. Згадують випадки, коли вони забували зброю у кафе.
— А для того щоб були показники, ловлять селян без документів і виписують 51 гривню штрафу, — кажуть чоловіки.
Прикордонники відкидають закиди лучанців.
— Це все неправда, — каже виконувач обов"язків начальника застави села Віталій Яворський. — На нас наговорюють.
2 
35413
Коментарі
3