Від 30 липня Ворошиловський райсуд Донецька розглядає справу нальоту на "Приватбанк". На установу напали близько 14.30 торік 29 грудня. Розстріляли завідувача 33-річну Олену Отачкіну, менеджерів 27-річну Олену Гініятулліну та Тетяну Шевцову, 29 років, касирку 29-річну Тетяну Бурцеву й охоронця Вадима Бондаренка, 45 років.
— Доказательств вины нет, — каже перед судом Марина Садигова, сестра підозрюваного Максима Рудичова.
У віп-відділенні "Приватбанку" на просп. Театральному обслуговували 450 клієнтів. Незнайомець потрапити всередину не міг. На момент нападу там не працювала система відеоспостереження, тому підозра одразу впала на Максима Рудичова й Олександра Сливу, які встановлювали пристрої. Слідчі вважають, що чоловіків впустили, бо знали. Рудичов увірвався з кумом Сергієм Ломако. Розстріляли працівників і втекли, злякалися сигналізації.
У залі збираються півсотні людей: родичі й друзі загиблих, журналісти. Температура сягає +40°C. Місць бракує, люди туляться під стінами.
— Девушки были как на подбор — все умные, красивые, — говорить колишній клієнт фінустанови.
— Одна была беременна, Отачкина еще кормила дочь грудью. Сейчас ее Софийке почти 2 года, мамой она называет бабушку, — додає одна з присутніх жінок.
— Отец Леночки Гиниятуллиной не пережил, умер через 38 дней после дочери, — зітхає інша.
До суду входять 12 конвоїрів. Заводять п'ятьох підозрюваних: 33-річного Максима Рудичова, Олександра Сливу, 32 роки, 31-річного Сергія Ломако, 38-річного Сергія Ширіна й Віталія Демченка, 37 років. Останніх двох звинувачують у виготовленні та продажу нападникам двох пістолетів. Рудичов — лисий, на потилиці витатуюваний дракон.
— Спокойные сидят, сытые. А что им, максимум пожизненное дадут, жить будут, — зітхає Світлана Гініятулліна, яка втратила єдину доньку.
До приміщення заходять троє суддів. З'ясовується, що на процесі немає двох адвокатів Сергія Ломако і одного захисника Сергія Ширіна. Суддя оголошує перерву до 20 серпня.
— Начинайте без адвокатов! Мы долго ждали! — кричать потерпілі.
— Никуда не уйдем, пока не продолжат суд! Смертную казнь им! — гукає Ольга Максимівна, тітка загиблої Тетяни Шевцової.
— Чтобы наказать, нужно сначала доказать, — перебиває її мати Рудичова.
— Они признались!
— Если б вас так били, вы бы и не в том признались!
— Надо было, чтоб твоих детей так! Твари, убийц защищаете! — зривається 75-річний Віталій Бондаренко, батько вбитого охоронця. У нього від гніву трусяться руки.
— Ни один преступник не придет к маме и не скажет: "Иду убивать". Гореть в аду синим пламенем — вам, и вашим детям! — кричить інша тітка загиблої Шевцової.
— Пусть будет проклят весь ваш род! Убийцы! Сволочи! За что вы их? За то, что они работали с утра до ночи? — обурюються родичі.
Підозрювані не реагують.
— Моей дочери выпустили в голову пять пуль. Целый год они ходили в то отделение, втирались в доверие, — розказує матір Тетяни Шевцової.
Олександрові Бурцеву, батькові загиблої касирки, стає зле. Він хапається за серце, йому викликають "швидку". Конвоїри стають пліч-о-пліч, підсудних виводять за їхніми спинами.
Люди виходять. Обговорюють листа, якого хочуть надіслати президенту. Проситимуть повернути смертну кару.
— Это заказное убийство с неясными заказчиками, исполнителями и мотивами, — каже Ірина Федорова, адвокат Рудичова. — Максима арестовали вечером 29 декабря, при этом направляли заряженный пистолет на его семимесячную дочь.
1 
1
Коментарі
19