— Як одрізали голову Сталіну, то підняли ґвалт на всю країну, — говорить скульптор Григорій Літош, 61 рік. — А тут просто так розгромили Кобзаря, і нікому нема діла.

Григорій Літош живе у селі Селезенівка Сквирського району Київської області. Із дружиною розлучився. Син у Києві, навчається у Національному авіаційному університеті. Скульптор 28 років викладав у школі географію, креслення, трудове навчання. Вісім років на пенсії.

— Я — патріот, — каже. — Люблю Шевченка, напам'ять знаю багато його віршів. Усе життя маю хобі — виготовляти із залізобетону і гіпсу скульптури. Найбільше — Шевченка. Зараз є час цим займатися.

Кілька років тому Григорій Матвійович виготовив із залізобетону 3-метрову скульптуру Кобзаря:

— Улітку 2008-го дізнався, що в центрі Сквири звільнився постамент від пам'ятника Леніна. Я зайшов до мера Валерія Скачка. Кажу, в мене є статуя Шевченка, запросив на смотрини. Приїхало районне начальство, подивилися: "Робота отлічна, будем брать". Заключили договір куплі-продажу на 400 тисяч гривень. Коли пам'ятник на постамент поставили, від договору всі дружно отказалися. Ти його подарив, кажуть. Наш тодішній губернатор Віра Ульянченко казала по радіо, що на пам'ятник у Сквирі виділили мільйон гривень. Коли я пішов просити гроші, стали мені угрожать: "Хочеш обдерти район? Прив'яжем до дерева, лиси порозривають". А зараз нема кому пожалітися, нові чиновники мене вперше бачать.

Літош мав також погруддя Тараса Шевченка. Зробив його до 85-річчя Сквирського району. Однак дарувати не схотів.

2 лютого вночі до Григорія Матвійовича вдерлися кілька чоловіків.

— Розбили мені вікно, побили у дворі Шевченка. І нікому діла нема. Кажуть, збитки не сягають 25 тисяч гривень. Дільничний виїхав, познімали сліди, але досі не дали жодної письмової відповіді. Мені що, автомата куплять? Сьодні камінь жбурнули, завтра кинуть і гранату.

×