23 березня у донецькій школі N 2 однокласниці побили 15-річну Катерину з 10 "А". Звинуватили її у жадності, змусили ставати на коліна, каятися. Десятки старшокласників знімали все на камери мобільних телефонів.
— Аня і Рината підійшли до мене на перерві, — каже Катерина. — Ми вийшли на задній двір. Там нас чекала Лєна з іншої школи. Сказали, щоб я прибрала руки за спину, стала на коліна, просила вибачення. Коли я відмовилася, мене стали обзивати, штовхали, били.
— Нічого там не сталося, — згадує свідок бійки. — Аня і Рината — нові у нашій школі. Просто хотіли завоювати авторитет, поставити Катю в болото. Не вийшло.
Напередодні до школи приходив Вадим Чижиков, батько Катерини. Просив директора залагодити конфлікт.
— Аня і Рината перейшли з іншої школи, — розповідає чоловік. — Спочатку у Каті все було гаразд. Були подружки, із навчання поверталася весела. Все змінилося.
— Звинувачують мене в тому, що їм доводиться за мене платити, — говорить Катерина. — Бо батьки дають мені менше грошей.
Після пригоди у дівчинки діагностували струс мозку, численні синці, гематоми. Вона не відвідує заняття.
— Її обстежує невропатолог, — каже Вадим Чижиков. — Очевидно, звернемося і до психолога, бо дитина розчарована в людях. А в школі відводять удар від Ганни і Ринати. Настроюють клас проти Каті.
Із вирваним волоссям побігла до завуча, а та розвела руками: "Брешеш"
Катерина — єдина донька. Її родина живе на околиці. Однак батьки хотіли, щоб вона вчилася у школі з поглибленим вивченням англійської мови. Школа N 2 у центрі, поряд з головним храмом міста — Свято-Преображенским собором.
Райвідділ освіти і міліція з"ясовують деталі бійки.
— Нашу школу називають мажорською, — розповідає одна із учительок, яка просила не називати її прізвища. — Але ми втрачаємо учнів. Бо рівень кваліфікації вчителів низький, велика текучка кадрів, немає актового залу, культурних заходів. А тепер з ранку до ночі ще й перевіряльники сидять. Каті тут буде не солодко.
У цій школі не вперше б"ють дітей.
— Діти із заможних сімей вибрали мою дочку жертвою, — пригадує донеччанка Лариса. Вісім років тому її доньку побили. — Я виховувала її одна, ледь зводила кінці з кінцями. Але вона вчилася на відмінно. У сьомому класі її стали переслідувати образливими записками, насміхалися. Одного разу натовпом збили з ніг і чоботами били. За доньку заступився старшокласник. Коли вона із вирваним волоссям побігла до завуча, та лиш розвела руками: "Ти брешеш", і на годину закрила її в кабінеті. Я писала заяву в міліцію, але це нічим не завершилося. З дочкою пили заспокійливе.
3 
1
Коментарі
1