Півтори тисячі собак можуть отруїти

 

1,5 тис. собак та 200 котів із притулку "Сіріус" можуть отруїти. Їхню територію викупили підприємці, а нового місця немає.

— Кажуть, готуйся забирати своїх собак і котів, — говорить 42-річна Олександра Мезинова, директор притулку. — Як ні — розстріляємо, а територію зрівняємо бульдозером.

Киянка Олександра Мезинова має освіту скрипаля. Працювала у будинку культури. 2000 року звільнилася, заснувала притулок "Сіріус". Спочатку орендувала ділянку у селі Ясногородка Вишгородського району Київщини. 2006-го власники продали землю, притулок переїхав на територію колишнього рибгоспу за село Толокунь, що за 60 км від столиці.

— Коли ми починали, притулок мав пару кліток, — додає Мезинова. — Зараз один з найбільших у країні. Я сама не можу заснути, коли знаю, що на вулиці хтось голодний замерзає. Не їм м'яса. Уявлю, що це була жива істота, і тошнить. Не спілкуюся з мисливцями. Їхнє місце у психушці. Чоловік із сином підтримують мене. Чоловік сам заробляє на сім'ю.

Мезинова запрошує до фургона "Фіат Добло". Із Києва до притулку їхати годину. Дорогою завантажуємо на кролефермі кілька мішків тушок. Притулок — огороджена сіткою-рабицею територія площею кілька гектарів у лісі. Там близько 300 вольєрів, у яких сидять 1,5 тис. собак і дві сотні котів. Щойно директорка відкриває ворота, собаки починають гавкати. Поряд із притулком лежать соснові колоди, які різатимуть на дрова. У сусідніх приміщеннях робітники варять у 40-літрових казанах кашу і підливу. Директор ходить між клітками.

— Оце Рекс, — показує на коричневого пітбуля, який тягає по вольєру миску. — Його три роки тому привів хазяїн. Не заберете, каже, застрелю. Рекс ріс із його сином. Колись хлопчик провинився, батьки його сварили. Рекс заступився, кинувся на господаря, зламав руку. А це Барс, — киває на середньоазіатську вівчарку, яка мовчки дивиться на жінку. — Його знайшли розстріляним. Із тіла дістали 24 кулі, але виходили. Тепер він боїться людей.

Біля кліток із котами розпалена піч. 59-річний Василь Субтєло варить кашу в казані:

— Годуємо раз у день, але варимо зранку до ночі. Люблять кашу із підливою. Іногда даємо сухий корм, але не всі його їдять.

— У нас працює до 10 людей, — каже директорка. — Їм плачу з того, що дають спонсори. За місяць десь 20 тисяч гривень. Ще десь так само — на харчі, ще 5 тисяч платимо за оренду. Рай для собак на вихідних, коли приїжджають волонтери. Їх чешуть, купають, годують.

"Сіріус" орендує ділянку до 3 червня 2012 року. Однак територію викупили підприємці.

— Новим власникам на собак плювати, — розповідає Мезинова. — Кажуть, можемо вигнати і серед зими. Голова райдержадміністрації Олександр Приходько намагається їх угамувати, але не може, бо територія приватна. Кожен день боюся, що собак розпустять та вони виздихають.

Спонсори купили для притулку земельну ділянку в селі Федорівка. Там почали зводити приміщення. Практично добудована частина для котів, зведені перегородки для собачих вольєрів.

— Для завершення треба 800 тисяч гривень. Немає металевих стояків для вольєрів, сітки, водогону. Санепідемстанція вимагає суцільну звуконепроникну огорожу. А це 400 метрів. Ще чотири приміщення треба звести з нуля, — говорить директор. — Спонсори помагають, але цього мало. Одного разу приїжджає мужик, дає просто так 10 тисяч баксів. Ніякої розписки не взяв. Потім приїжджає, бачить все і додає 3 тисячі. Каже: "Я думал, конкретно вам помог, а это мелочи".

×